СЗЧ: специфіка звільнення з лав ЗСУ по сімейним обставинам без продовження служби (ФОТО)

Пояснює адвокат

Адвокат Валентин Дупак -- праворуч

Усім відома проблема СЗЧ, але…

Як пояснює адвокат Дупак,

Під час перебування в СЗЧ, у військового можуть виникнути певні обставини, які суттєво змінюють його ситуацію й дозволяють звільнитися з лав ЗСУ.

 

Обставини можуть бути різними, і там є нюанси.

ЩО ВАРТО ЗНАТИ

Далі авторський текст адвоката Валентина Дупака:

Станом на кінець 2025 року було зареєстровано вже більше 200000 фактів самочинного залишення військовослужбовцями військових частин (СЗЧ), що кваліфікується за ч.5 ст. 407 КК України.

Пізніше, з невідомих причин, законодавець засекретив реальні цифри СЗЧ по Україні, однак це геть не означає, що проблема зникла.

Трохи термінології для розуміння

• СЗЧ (самовільне залишення військової частини) - залишення військової частини військовим, без відповідного наказу, тривалістю понад три доби у воєнний час є підставою для відкриття кримінального провадження за ст. 407 ККУ.
  
  
• Після встановлення факту СЗЧ командир видає відповідний наказ, і звертається до правоохоронних органів (ДБР) для внесення даних до ЄРДР з розшуком такої особи.

Для військовослужбовця, що вчинив СЗЧ існує декілька шляхів вирішення даного питання:

1. Повернення на службу, що фактично знімає з такої особи кримінальне покарання. Відповідно до законодавства (ст. 401 ККУ), військовослужбовець, який вперше вчинив СЗЧ, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо він добровільно звернувся до слідчого чи прокурора із заявою про намір повернутися на службу та отримав згоду командира;
2. Захист від кримінального покарання за вчинення СЗЧ у суді із ризиком отримання реальної тюрми на 5-10 років. Перевірка законності проведення службового розслідування, правильності оформлення наказу про СЗЧ та дотримання строків подачі повідомлення до правоохоронних органів.;
3. Звільнення з лав ЗСУ у статусі СЗЧ за сімейними обставинами.

Саме третій випадок ми і розберемо детальніше.

За час перебування у СЗЧ, у військовослужбовця виникають реальні законні підстави для звільнення з лав ЗСУ за сімейними обставинами, що регулюється підпунктом «г» п. 2. ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», серед них:

- військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;

- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

- дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

- перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

- військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

- військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

- виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати;

- утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

- виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;

- необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

- необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім’ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

- якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

- якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

У випадку виникнення у військовослужбовця однієї з вищеперерахованих підстав, останній повинен звернутись із правильно складеним рапортом про звільнення з лав ЗСУ по сімейним обставинам до військової частини поштою, яку він в свій час залишив, а командир військової частини зобов'язаний розглянути такий рапорт, що регулюється зокрема Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі №280/7446/24 та повідомити ДБР про факт такого звернення.

На практиці ж все виглядає сумніше…

Військовослужбовці вимушені звертатись до адвокатів аби дізнатись у якого правоохоронного органу перебуває його кримінальне провадження за ч.5 ст. 407 КК України і вже через адвоката закривати таке провадження на стадії досудового слідства.

Військова частина, у свою чергу, часто просто не відповідає на рапорт, що змушує адвоката надсилати нескінченну кількість адвокатських запитів або надсилає просту відписку із вимогою повернення військовослужбовця до військової частини із подальшим «наручним» поданням рапорту про звільнення.

Валентин Дупак -- ліворуч (обидва зображення з його ФБ-сторінки)

У таких випадках існує два шляхи:

• звернення до суду із вимогою про звільнення із військової частини вже спираючись на досить позитивну судову практику. Такий судовий процес триває не менше 6 місяців у зв'язку із завантаженістю адміністративних судів;
• повернення до своєї військової частини з подачею відповідного рапорту «наручно». Такий процес може тривати від одного місця і довше із ризиками переведення до іншої військової частини і продовженням участі у бойових діях.

Після задоволення рапорту на звільнення, військовослужбовець повинен отримати відповідний витяг з наказу від командира своєї військової частини, а його особова справа повинна бути передана до органів ТЦК та СП за його місцем проживання та реєстрації.

Від моменту звільнення з військової служби, у військовослужбовця є 5 (п'ять) днів щоб стати на облік за місцем проживання та реєстрації і вже за загальними правилами оформити собі відстрочку через установи ЦНАП.

 

Натомість, як показує практика, військовослужбовцю доведеться дочекатись допоки його особова справа надійде до відповідного ТЦК і вже тоді ставати на облік, як військовозобов'язаному.

У разі потреби у допомозі та юридичному супроводі, звертайтесь
Адвокат Дупак Валентин Германович

Радіо Трек: НОВИНИ