Термінал не встиг розвантажити вагони після атаки РФ: чи звільняє знеструмлення від рахунку на 157 тисяч гривень

Російські дрони атакували енергетичну та портову інфраструктуру Чорноморська, після чого місцевий термінал зіткнувся з перебоями електропостачання. Підприємство стверджувало, що через нестачу електроенергії не могло розвантажувати залізничні вагони у звичайному режимі. Вагони накопичувалися на станції, а залізниця виставила рахунок майже на 160 тисяч гривень за їх затримку та зберігання вантажу. Термінал платити відмовився, наполягаючи, що причиною простою стала ворожа атака, а не його дії.

Спір дійшов до апеляційного суду. Суддям належало з’ясувати, чи може підприємство не платити за затримку вагонів, якщо його роботу порушили наслідки російського удару. Вирішальним виявилося те, що, попри обмеження електропостачання, термінал частково продовжував розвантаження.

Південно-західний апеляційний господарський суд у справі №916/5303/25 пояснив, за яких умов аварія справді може звільнити від плати за користування вагонами.

Що сталося після російської атаки

Між залізницею та портовим терміналом діяв договір про подавання та забирання вагонів на під’їзну колію при станції Чорноморськ-Порт. Підприємство мало приймати вагони, забезпечувати їх розвантаження та сплачувати передбачені договором і законодавством платежі.

У ніч на 9 жовтня 2025 року російські безпілотники атакували енергетичну та портову інфраструктуру Чорноморська. За твердженням термінала, внаслідок удару було порушено електропостачання його виробничих потужностей, що спричинило зупинку технологічного процесу розвантаження вагонів.

Того самого дня керівництво підприємства видало наказ, яким заборонило вантажні роботи на станції розвантаження №2 та частково обмежило їх на станції №1. Причиною називали відсутність достатнього обсягу електроенергії та необхідність запобігти травмуванню працівників і пошкодженню обладнання.

Однак уже 9 жовтня о 17:00 термінал частково відновив вантажні роботи на станції №2, дозволивши виконувати їх у межах фактично доступної електричної потужності.

За документами, наданими підприємством, із 15 жовтня на станції Чорноморськ-Порт виникла затримка 187 вагонів, які прибули на його адресу. Станом на 21 жовтня всі затримані вагони були розвантажені.

Залізниця нарахувала терміналу 157 474,92 грн, зокрема 34 138,92 грн плати за користування вагонами та 123 336 грн збору за зберігання вантажу. Обидві суми включали ПДВ.

Підприємство не погодилося з нарахуваннями. Воно стверджувало, що вагони затрималися не з його вини, а через аварійну ситуацію після російської атаки.

Чому підприємство відмовилося платити

Термінал пояснював, що його виробнича інфраструктура є механізованою та електрифікованою, а окремі операції становлять єдиний технологічний процес. Тому нестача електроенергії істотно обмежила можливість приймати та розвантажувати вагони.

За твердженням підприємства, наявні генератори не могли забезпечити повноцінну роботу обладнання, а продовження операцій у звичайному режимі становило небезпеку для працівників.

На підтвердження своєї позиції термінал надав суду накази про обмеження та часткове відновлення робіт, акт розслідування аварії, документи щодо технічних характеристик обладнання та електропостачання.

Також підприємство посилалося на лист оператора системи розподілу електроенергії від 2 березня 2026 року. У ньому зазначалося, що 16, 17, 20 та 21 жовтня 2025 року для термінала запроваджували графіки обмеження споживання електричної потужності.

Підприємство вважало, що такі обставини підпадають під передбачені законодавством підстави для звільнення від плати за користування вагонами.

Натомість залізниця наполягала, що у спірний період термінал продовжував працювати. За її даними, з 10 до 21 жовтня підприємство розвантажило 1219 вагонів.

На думку перевізника, обмеження виробничих можливостей не означало повної заборони вантажних робіт, а тому не звільняло від установлених платежів.

Що вирішив суд першої інстанції

Господарський суд Одеської області частково задовольнив позов залізниці.

Суд перевірив документи, на підставі яких були нараховані платежі, та встановив, що двох відомостей плати за користування вагонами на загальну суму 1 592,60 грн без ПДВ у матеріалах справи не було.

Тому відповідні нарахування суд визнав недоведеними та виключив із загальної суми.

Решту вимог суд задовольнив, постановивши стягнути з термінала 155 563,80 грн.

Не погодившись із рішенням, підприємство подало апеляційну скаргу. Воно наполягало, що суд неправильно оцінив обставини аварії, не врахував обмеження електропостачання та безпідставно відмовив у застосуванні норм, які передбачають звільнення від плати за користування вагонами.

Коли аварія справді звільняє від плати за вагони

Апеляційний суд звернув увагу на статтю 121 Статуту залізниць України та пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Ці норми передбачають можливість звільнення від плати за користування вагонами, зокрема, коли затримка виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під’їзних коліях, або через стихійне лихо чи аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи.

Отже, сама аварія ще не означає автоматичного звільнення від плати. Необхідно довести наявність саме тих обставин, із якими закон пов’язує право не сплачувати за користування вагонами.

У цій справі апеляційний суд встановив, що після російської атаки підприємство справді запровадило заборону вантажних робіт на одній зі станцій розвантаження.

Проте вже того самого дня окремим наказом воно припинило дію цієї заборони та частково відновило роботу.

Таким чином, у період із 15 до 21 жовтня 2025 року, за який виник спір, повної заборони вантажних операцій матеріали справи не підтверджували.

Суд також оцінив лист оператора системи розподілу електроенергії. На думку колегії суддів, документ не підтверджував, що обмеження стосувалися саме тих виробничих потужностей, які були необхідні для спірних вантажних операцій, і не доводив неможливості виконання цих робіт.

Суд наголосив: зменшення виробничої спроможності або сповільнення розвантаження не можна прирівнювати до встановленої відповідно до чинних положень заборони виконувати вантажні роботи.

При цьому апеляційна інстанція врахувала правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 4 лютого 2025 року у справі №916/5124/23, щодо застосування підстав для звільнення від плати за користування вагонами.

Чому посилання на форс-мажор не допомогло

Окремо суд розглянув аргументи підприємства щодо обставин непереборної сили.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Проте суд звернув увагу, що у цій справі залізниця вимагала не сплати штрафу чи іншої санкції, а внесення платежів за користування вагонами та зберігання вантажу.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 7 липня 2023 року у справі №916/2613/22, апеляційний суд зазначив, що плата за користування вагонами не є відповідальністю за порушення зобов’язання.

Відтак відсутність вини підприємства у виникненні аварійної ситуації сама по собі не є достатньою підставою для звільнення від такої плати.

Апеляційний суд визнав, що підприємства працюють у надзвичайно складних умовах воєнного стану. Однак наголосив: самі собою воєнні дії, повітряні атаки, пошкодження енергетичної інфраструктури та перебої з електропостачанням не створюють автоматичного права не сплачувати передбачені законодавством платежі.

Суд також зауважив, що залізниця працює за тих самих умов війни, забезпечуючи перевезення, подавання та забирання вагонів.

Тому звільнення термінала від платежів без установлених законом підстав фактично означало б перенесення господарських ризиків одного підприємства на перевізника.

Водночас у матеріалах справи не було доказів того, що залізниця подавала вагони понад визначену договором максимальну переробну спроможність або що затримка відбулася з причин, які залежали від самого перевізника.

Чи означає підписання документів визнання вини

Ще одним аргументом термінала було те, що залізничні документи він підписував із запереченнями.

Підприємство наполягало, що це свідчило про незгоду з покладенням на нього відповідальності за затримку вагонів.

Однак апеляційний суд пояснив, що зауваження стосувалися причин затримки, а не самого факту перебування вагонів на станції, часу їх затримки чи відомостей про вагони.

Тому підписання документів із запереченнями не робило зазначені в них дані недостовірними.

Водночас доказів, які б спростовували зафіксовані залізницею відомості, термінал не надав.

Щодо збору за зберігання вантажу суд також не встановив окремих передбачених законодавством підстав для звільнення від його сплати.

Яке рішення ухвалив апеляційний суд

Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд належним чином дослідив обставини справи та правильно застосував законодавство.

Апеляційну скаргу підприємства залишили без задоволення, а рішення від 24 липня 2026 року — без змін.

Таким чином, термінал має сплатити 155 563,80 грн, з яких 32 227,80 грн — плата за користування вагонами, а 123 336 грн — збір за зберігання вантажу. Суми зазначені з ПДВ.

Крім того, суд першої інстанції стягнув із підприємства 2 392,84 грн судового збору, а витрати за апеляційний перегляд покладено на скаржника.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.