«Тиха молитва» під час атаки на Луцьк: студенти волинського коледжу заспівали в укритті (відео)
У Луцьку під час тривоги студенти волинського фахового коледжу культури і мистецтв співали в укритті, аби підбадьорити себе й людей навколо. Кажуть, мали складати іспит, але через масовий обстріл Луцька російськими безпілотниками кілька годин провели в сховищі.
Як це було, розповідають у сюжеті Суспільного.
«Вчора мала одну частину здавати, а сьогодні іншу. А так вийшло, що сьогодні всі здавали», – розповідає студентка Зоряна Киричук.
«Здаю сьогодні екзамен з вокалу. Ця тривога перебила навчання нам всім, і біди наробила, і такого хаосу. Тому мусимо підлаштовуватись: якось з хору на здачу бігти, зі здачі на хор. Це все встигати потрібно», – каже студент Владислав Кособуцький.
Викладачка хорового співу Ольга Данилюк каже, в укритті студенти співали «Тиху молитву».
«Цей музичний твір почали вчити нещодавно, бо готуються до концерту у Жидичині. Я не була поруч з ними, як вони почали. Чую – знайомий твір, дивлюся, вони співають. Дивляться з телефонів, хто як може. Це ж не ідеально вони там співали, бо тільки розучуємо цей твір, тому вони так щиро потішили», – ділиться викладачка.
Щороку перед початком навчання укриття в коледжі культури та мистецтв перевіряють працівники ДСНС Волині, розповів директор Тарас Войтович. Каже, традицію співати в укритті започаткували у 2022 році під час першої тривоги.
«Є статус такий найпростіше укриття. Ми відповідаємо цьому статусу і використовуємо колишню їдальню, яка зараз не актуальна в нашому житті. З перших днів повномасштабки, перші рази, як ми прийшли і діти вже відразу себе повели своєрідно – почали співати. Тоді був момент ейфорії від пісні "Стефанія". І я зняв відео і виложив його в Тікток. І це було моє перше відео», – розповідає директор.
В укритті коледжу можна розмістити 700 людей, говорить Тарас Войтович. Навчається тут 350 студентів і на сигнал повітряної тривоги реагують одразу.
Анна одна із студентів, які співали в укритті.
«Ми себе розважали якось, хоча в такий час це важко зробити, але хоча би якусь таку маленьку надію, маленьку віру і щастя зробили самі собі і навколишнім, які це почули», – ділиться Анна Степасюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: