Тихий ангел затишних коридорів: як медсестра ліцею на Тальнівщині лікує словом, ласкою і… добрениками

Звук тонометра, акуратно складена аптечка й спокійний голос: «». Багато людей заходить до медичного кабінету лише за нагальної потреби. Та в Кривоколінському ліцеї, що на Тальнівщині, він став тихим куточком, де учні й учителі знаходять не лише фахову допомогу, а й щиру підтримку. Щодня тут негучно й наче непомітно вершиться велика справа – турбота про здоров’я, спокій і безпеку всієї шкільної громади. За дверима кабінету працює людина, для якої медицина – життєве покликання. Напередодні професійного свята ми поспілкувалися з Тетяною Анатоліївною Півторак – берегинею дитячого здоров’я.    

Мрія, народжена з дитячої недуги

Багато хто обирає свій шлях за порадою батьків, під впливом книжок чи за прикладом знайомих. У родині Тетяни медиків не було, проте доля сама вказала їй дорогу через особисті випробування. У дитинстві дівчинка часто хворіла. Саме тоді, у лікарняних стінах, вона побачила людей у білих халатах, яких згодом назве земними ангелами. «, – з теплотою згадує пані Тетяна. – ».    

Дитяче прагнення переросло в упевнену мету. Після закінчення рідної Кривоколінської школи дівчина вступила до медичного училища у Ватутіному (нині – місто Багачеве). Отримавши диплом медичної сестри, повернулася на рідну землю, де й розпочався її нелегкий, але такий благородний трудовий шлях.

Від дитячого садка до сільського ФАПу

Перші кроки у професії Тетяна Півторак робила в дитячому садку. Згодом доля привела її на посаду завідувачки ФАПу в селі Чеснопіль, де жінка пропрацювала ціле десятиліття. Робота в селі – особливе випробування на міцність. Чималі відстані й примхи погоди часто ставали на заваді швидкій допомозі.  

«, – розповідає Тетяна Анатоліївна. – ».    

Робота на ФАПі дала медикині колосальний досвід. Вона лікувала і стареньких, і малих, заслуживши глибоку повагу місцевих мешканців. Сьогодні цей гарт допомагає тонко відчувати й розуміти душі людей у стінах ліцею.

Не лише медик, а й психолог

Робота в закладі освіти кардинально відрізняється від практики в лікарні. Тут замало накласти пов’язку чи виміряти тиск. У школі потрібно бути тонким психологом. «, – ділиться Тетяна Півторак. – . ».

У медсестри є свій чарівний рецепт проти дитячого страху перед лікуванням. Пацієнти добре знають: після будь-якої процедури – чи то вимірювання температури, чи то обробки розбитого коліна – на них обов’язково чекає добреник.   

«, – усміхається пані Тетяна. – ».

Трапляються, звісно, й маленькі хитруни, які хочуть відпочити від занять. У таких випадках медсестра тактовно пояснює, що навчання – головна дорога в майбутнє. Переконавшись, що дитина здорова, вона лагідно повертає її на урок, обов’язково тримаючи зв’язок із вчителями.

Сучасне покоління й виклики часу

Аналізуючи роки роботи, Тетяна Анатоліївна із сумом зазначає, що здоров’я сучасних дітей дещо погіршилося. Головними причинами цього є малорухливий спосіб життя й надмірне захоплення гаджетами.

«!» – ділиться занепокоєнням медсестра.

Додалося клопоту й через виклики останніх років. Спочатку – пандемія коронавірусу з нескінченними дезінфекціями й постійним моніторингом захворюваності, тепер – воєнний стан. Під час повітряних тривог Тетяна Анатоліївна разом із педагогами оперативно організовує безпечний та швидкий перевід дітей до укриття, пильно стежачи за їхнім емоційним станом.

Післяслово

Кривоколінський ліцей по праву пишається своїм дружним, молодим і відповідальним колективом. Сама ж медпрацівниця щиро радіє кожному дневі, проведеному в цих стінах.

Напередодні професійного свята Тетяна Півторак адресує найтепліші слова своїм колегам з усієї України: «!»

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

 Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію