Тимчасовий захист у ЄС: кому знадобиться Резерв+ для отримання статусу
Рада Європейського Союзу 30 липня ухвалила Імплементаційне рішення (EU) 2026/1912, яким продовжила дію тимчасового захисту для українців у ЄС та водночас внесла зміни до практики застосування Директиви 2001/55/EC. Рішення ухвалене на тлі стабільної кількості українців під тимчасовим захистом — близько 4,4 млн осіб — і триваючої агресії РФ. У документі ЄС врахував затяжний характер війни, необхідність подальшого захисту українців та зміну потреб України, зокрема у сфері людських ресурсів для оборони.
Продовження термінів та юридичні підстави
Згідно зі статтею 1 Рішення, тимчасовий захист, запроваджений ще у березні 2022 року, офіційно продовжено на черговий рік — до 4 березня 2028 року. Рада ЄС констатує, що умови в Україні залишаються небезпечними для сталого повернення більшості переміщених осіб: за оцінками ООН та МОМ, мільйони людей залишаються внутрішньо переміщеними, а 10,8 млн потребують термінової гуманітарної допомоги у 2026 році.
Продовження механізму захисту має на меті не лише надання прихистку, а й запобігання перевантаженню національних систем надання притулку. Якби захист припинився раніше, мільйони людей могли б одночасно подати заявки на міжнародний захист, а саме статус біженця, що заблокувало б роботу міграційних служб держав-членів.
Військовий обов’язок як умова отримання тимчасового захисту
Проте, найбільш дискусійною та юридично значущою є стаття 2, яка встановлює нову умову: тимчасовий захист надаватиметься лише тим особам, які виконують свої військові обов’язки в Україні.
Вимога поширюється на нових заявників, які звертаються за тимчасовим захистом після набрання чинності рішенням. Водночас нове правило не застосовується до осіб, які вже отримали статус у певній державі-члені до або 30 липня 2026 року та продовжують зберігати його в цій самій державі.
Загальне продовження тимчасового захисту діятиме з березня 2027 року, тоді як стаття 2 почала діяти одразу після опублікування рішення — 31 липня 2026 року.
Тягар доказування та роль Reserv+
Рішення покладає тягар доказування відповідності встановленим критеріям на саму особу, яка звертається за тимчасовим захистом. Вона має надати докази того, що легально залишила територію України.
Зокрема, підтвердити це можуть відмітки про виїзд у паспорті або інші документи, що засвідчують законність перетину державного кордону. Також можуть використовуватися офіційні документи — у паперовій або електронній формі — які підтверджують звільнення від військової служби чи виконання відповідних військових обов’язків.
Окремо в рішенні наголошується на використанні цифрових інструментів, зокрема застосунку Reserv+, який може використовуватися для оперативної перевірки статусу особи.
Підтримка мобілізаційних зусиль України
У преамбулі до Рішення ЄС прямо зазначає, що військова агресія РФ вимагає від України легітимного визначення мобілізаційних обов’язків. ЄС декларує, що застосування тимчасового захисту не повинно негативно впливати на здатність України захищати себе.
Це важливий зсув у європейській політиці: захист цивільних осіб тепер інтегрований у загальну стратегію безпекової допомоги Україні.
Принцип «єдиного вікна» та боротьба зі зловживаннями
Рішення нагадує, що особа може користуватися правами тимчасового захисту лише в одній державі-члені одночасно.
Держави повинні відхиляти запити на посвідку на проживання, якщо особа вже має таку посвідку в іншій країні ЄС.
Для цього посилюється роль Платформи реєстрації тимчасового захисту, куди країни-члени зобов’язані регулярно завантажувати дані про активні та неактивні реєстрації.
Юридичні наслідки та перспективи
Рішення Ради ЄС 2026/1912 є перехідним документом, який формує основу для поступового виходу з режиму тимчасового захисту.
Насамперед встановлюється розмежування між особами, які вже отримали тимчасовий захист до 30 липня 2026 року, та новими заявниками. Для перших правовий статус залишається без змін, тоді як нові заявники мають відповідати додатковим вимогам, пов’язаним із військовим обов’язком.
Окреме значення має цифровізація контролю. Використання Reserv+ для перевірки відповідного статусу вводить українські цифрові інструменти військового обліку в європейську практику застосування тимчасового захисту.
У рішенні розмежовуються тимчасовий захист і статус біженця: дезертирство або ухилення від призову самі по собі не розглядаються як безумовна підстава для надання міжнародного захисту за Женевською конвенцією.
Крім того, Рада ЄС орієнтує держави-члени на поступовий перехід українців із тимчасового захисту на інші правові статуси, зокрема пов’язані з трудовою діяльністю, а також на створення умов для добровільного повернення в Україну після покращення безпекової ситуації.
Тобто, рішення поєднує продовження захисту для мільйонів українців із підготовкою до поступового завершення цього режиму та переходу до інших форм легального перебування в ЄС.
Важливий нюанс: вимога щодо безперервності статусу означає, що якщо особа, яка мала захист до липня 2026 року, вирішить змінити країну перебування в межах ЄС і подати нову заяву, вона може бути розцінена як новий заявник. У такому разі від неї можуть вимагати підтвердження через Резерв+ або інші документи згідно зі Статтею 2 Рішення.
Автоматичного позбавлення вже існуючого статусу за перебування в тій самій країні без «Резерв+» не передбачено.
Проте для нових випадків надання захисту або при зміні країни перебування, відсутність підтвердження, зокрема через Резерв+ може стати підставою для відмови у наданні статусу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
