Минулої середи я опублікував свою статтю про ВКС . Планувалося продовжити ще однією статтею, пов’язаною з ВКС… але потім втрутилася «інша робота»… і перш ніж я це усвідомив, уже понеділок і час для наступного випуску зведення про війну в Україні.
Будь-яке трапляється. Так само, як, наприклад, у Росії. Там останні кілька днів у заголовках новин домінувало ще одне велике одкровення: у Путіна є план.
…і як би неймовірно це не звучало, цей план був потім «розкритий» західними аналітичними центрами. І це щось зовсім нове, зовсім інше, чого ніколи раніше не траплялося.
Добре. Отже, цей «новий» план, який зовсім не схожий на те, що росіяни намагаються здійснити (принаймні) з вересня 2022 року, полягає у комбінованих ударах балістичними та крилатими ракетами, а також реактивними безпілотниками з української інфраструктури. Він має змусити Україну капітулювати взимку 2026-2027 років шляхом систематичного руйнування енергосистеми.
Настільки оригінально, що я не маю слів… Настільки, що – насправді: ТРЕТЯ – російська «ракетна операція» з вересня 2022 року – тим часом зручно оголошується «Перший» у масових західних повідомленнях. То чому це важливо…?
Тільки такі диваки, як я, приходять до ідеї нагадати, що Кремль по суті займається саме цим із березня-квітня 2022 року. Це чотири роки, якщо хтось вміє рахувати — чого, мабуть, західні (і особливо американські) аналітичні центри не вміють. Але, зізнайтеся, потрібно страшенно багато мужності, щоб із запізненням наздогнати війну, яку ви нібито аналізуєте в режимі реального часу.
Можливо, наступного тижня вони оголосять, що РФ вторглася до України…?
…і майте на увазі: якщо це «найкращі фахівці Заходу», ті, хто консультує наших «осіб, які приймають рішення», то чого ж можна очікувати від самих цих «осіб, які приймають рішення»…?
Ще один елемент мильної опери в цій трагікомедії – управління альянсами. 25 числа Зеленський оголосив, що IQ47 ухвалив остаточне рішення про надання Україні ліцензій на внутрішнє виробництво перехоплювачів Patriot — як PAC-2, так і PAC-3. Що це довгострокове стратегічне вирішення проблеми нестачі перехоплювачів.
…неважливо, що остаточне рішення ще не прийняте і не може бути перетворене на щось, на що можна покластися. Що це означає лише те, що IQ47, можливо, у якийсь момент у майбутньому підпише відповідний контракт. І навіть якщо він це зробить, це нічого не означає.
Але що дійсно важливо — принаймні для таких педантичних ідіотів, як я, — це те, що це також означає, що Зеленському наплювати на всі короткострокові та середньострокові рішення, або на питання захисту енергопостачання та робіт, які (за умови, що виробництво «Patriot» колись справді буде запущено в Україні) можуть бути задіяні: питання повсюдно вважається неввічливим, отже, небажаним.
Єдине, що має значення, це так звані фантастичні новини. Вони приносять багато лайків у соціальних мережах і абсолютно, повністю і незворотно відрізняють Україну від РФ… Тим часом обидві сторони продовжували робити те, що у них виходить найкраще: Україна завдавала великих далекобійних ударів углиб російської
території, сильно пошкодивши щонайменше п’ять… ні, не нафтопереробних заводів, а виробничі цехи військово-промислові підприємства. Тому що історія довела, що ніщо так добре не працює проти російської нафтової промисловості, як дати їй спокій, щоб вона могла відновити збитки, завдані влітку … РФ, ніколи не поступається в об’ємах, якщо вже на те пішло, збільшила кількість своїх нічних повітряних атак до більш ніж 160 дрон поряд із звичайним парадом неправдивих цілей, завдаючи прямих ударів по цивільних дата-центрах у Києві та інфраструктури в Одесі та Харкові.
Є також кращі новини з місця бойових дій. Через чотири роки після того, як окремі підрозділи різних українських бригад звільнили територію на схід від Лиману, навіть на схід від річки Оскол, під час Слобожанської операції, 3-й армійський корпус України знаходиться у процесі звільнення території на схід від Лиману та на схід від річки Оскол.
…вже уявляю собі, які книги з історії України будуть присвячені цій темі в майбутньому, і мимоволі чекаю, що цей чотирирічний період буде підсумований чимось на кшталт: «Це не має значення, тому що Сирський був при владі, а Зеленський мав стратегічну мудрість Вінстона Черчілля»…
Але якщо серйозно: операція «Вівальді» звільнила приблизно 125 квадратних кілометрів, включаючи зруйновані уламки таких місць як Шандриголове, Дерилов та Дробишев; вона змусила росіян до важкого відступу через річку Жеребець; і, що найважливіше, вона показала, на що здатні ЗСУ, якщо ними правильно командувати, навчати та оснащувати.
Настільки, що я не можу не поставити запитання: чому, чорт забирай, це було «неможливим» останні чотири роки …?
Мабуть, головна відмінність цього разу полягає у методі. У вересні-жовтні 2022 року ЗСУ просувалася в «класичному/традиційному» стилі: окремі батальйони проривали російські лінії оборони, потім встановлювали свої бронемашини MRAP і глибоко просувалися в тил росіян, сіючи хаос на шляху. Сьогодні ж замість прямого штурму укріплених позицій це робиться в основному за допомогою безпілотників: здійснюється системне перехоплювання, з використанням дронів для ураження наземних російських ліній зв’язку і перекриття квадроциклів і мотоциклів, що використовуються для підкріплення російських груп диверсантів.
Виявляється, сучасні методи ведення бою, особливо ті, які спрямовані на логістику, є більш ефективними. «Але», — каже sonuvaguns, — ці сучасні методи вимагають кращого командування та підготовки.
…хто міг би подумати…
Щодо причин цього великого (і зростаючого) російського провалу… ну, не хвилюйтеся. Це, як завжди, ще одна російська класика. Справа у повсюдній культурі систематичної брехні та завищених звітів про просування з боку місцевих командирів. Іншими словами: люди, яким переконали, що вони мають повідомляти «фантастичні новини», зазнають невдачі, коли з’ясовується, що вони не контролюють території, які, як вони стверджували, вони нібито контролюють.
…як дивно, що в результаті російські авіаудари, артилерія і безпілотники не змогли відкрити вогонь по українській піхоті, що настає…
У цьому плані, по крайнього заходу, можна дійти невтішного висновку, що росіяни анітрохи поліпшили свої навички. Можна сміливо сказати, що вони довели до досконалості мистецтво поразки себе. Настільки, що я не можу не поставити питання: може, вони також стали прагнути перевершити Зеленського і Сирського в дисципліні самообману …?
Огляд
4 липня Україна заявила, що вивела з ладу 42,74% російських нафтопереробних потужностей . Майже через три місяці, 20 вересня, вона повідомила, що 45% російських нафтопереробних потужностей зупинено. 2,26% — це не таке велике скорочення потужностей за три місяці… але це «хороша» ознака (чергової) зміни у тактиці дій України…
У той же час, наприкінці серпня обсяги виробництва на російських НПЗ лише трохи перевищували традиційний попит, що означало надлишок палива та будь-які перебої у постачаннях. Зараз, наприкінці вересня, обсяги виробництва на російських НПЗ знаходяться трохи вище за нижню межу діапазону попиту. Це означає, що якби розподіл був ідеальним, то дефіциту не було б. Але розподіл не є ідеальним, тому в більшості регіонів спостерігається певний рівень дефіциту або обмежень на закупівлі.
(Вгорі) Майкл Бонерт оцінює, що обсяги виробництва палива в РФ знаходяться на нижній межі традиційного попиту. Цього недостатньо для обвалу, але це спричинить локальні перебої та повсюдний дефіцит. Поточні темпи ударів по НПЗ зрештою призведуть до падіння виробництва нижче типового діапазону попиту. (Внизу) У більшості регіонів РФ спостерігаються обмеження продажів чи повсюдний дефіцит , а п’ять регіонів перебувають на межі колапсу.
У червні Московський НПЗ зазнав атаки, і виробництво було зупинено. У липні РФ перенаправила паливо з інших регіонів до Москви, що спричинило дефіцит в інших регіонах. Після недавньої атаки на Московський НПЗ уряд РФ продовжує перенаправляти паливо з інших регіонів до Москви. Палива, як і раніше, ледве вистачає для задоволення традиційних потреб, але проблеми з розподілом створили критичний дефіцит у п’яти регіонах, два з яких займаються сільським господарством.
Якщо Україні вдасться продовжити атаки на НПЗ, то до жовтня в РФ може виникнути реальна нестача палива, а проблеми з розподілом створять труднощі для ще більшої кількості регіонів. У той же час попит на паливо в жовтні падає, і, за словами губернатора Ленінградської області, паливні компанії очікують на стабілізацію поставок цього місяця.
Все залежить від того, наскільки швидко Україна зможе зашкодити нафтопереробним заводам і наскільки швидко РФ зможе їх відновити. З урахуванням атаки на Московський НПЗ 20 вересня, минулого тижня було атаковано шість НПЗ загальною потужністю 1 мільйон барелів на добу. На відновлення роботи Московського НПЗ та Куйбишевського НПЗ у Самарі потрібно кілька тижнів. Пермський НПЗ , Ільський НПЗ та Новошахтинський НПЗ у Ростові зупинили роботу, не надавши жодних оцінок щодо термінів відновлення виробництва. Уфимський НПЗ також постраждав. Деякі з цих перебоїв частково відновлюються за кілька днів. Будь-яка перерва, незалежно від її тривалості, корисна для України.
На землі найінтенсивніші російські наступи ведуться у Добропіллі. РФ продовжує атакувати Слов’янськ, але тиск уже не такий сильний, і Україна проводить невеликі зачистки в районі Миколаївки. РФ продовжує наступ у Оріхові, але українські підкріплення ліквідували більшу частину досягнутих нею позицій навколо міста.
Наступ України під Кам’янським сповільнився. Вони, як і раніше, повільно просуваються до Комара, тоді як російські диверсанти намагаються просунутися в протилежному напрямку. Під Куп’янськом російські війська витісняються із західного берега Оскол. Що стосується Лимана, то, за наявними даними, 3-й корпус ЗСУ вимотує російські сили на ширшому фронті, повільно та систематично просуваючись уперед.
Куп’янськ
Україна продовжує ліквідацію російського плацдарму на захід від річки Оскол.
Лиман
3-му українському корпусу знадобилося шість місяців, щоб підготуватися до операції «Вівальді» , організувавши штаби бригад та батальйонів по всьому корпусу та змінивши культуру керівництва та процеси прийняття рішень. Рішення мали прийматися швидше, ніж це могли робити росіяни. Це означало, що інформація мала бути доступна за допомогою розвідки та іншими засобами, а рішення мали прийматися на найнижчих рівнях командування, наскільки це було можливо.
Потім було вирішено всі питання щодо підготовки, логістики та безпілотних систем. І нарешті, їм потрібно було припинити проникнення російських диверсантів із Борової до Лиману, щоб не підірвати наступальні операції. Тільки після цього вони розпочали операцію.
Операція розпочалася з атак на російську логістику з використанням безпілотників для ізоляції лінії фронту від постачання та підкріплень. Ключовим елементом цього етапу стало знищення дизельного трубопроводу з Воронеж до Луганська. Він забезпечував 50% потреб сектора у паливі .
Україна завдала удару трубопроводом до РФ, де паливо надходило до трубопровід, а потім по кожному з вузлів, де паливо виходило з трубопроводу для заправки вантажівок. Також атакували склади, де зберігалося дизельне паливо. Російським паливозаправникам довелося проїжджати 200 км до Воронежа, а потім здійснювати 200-кілометровий шлях для заправки. Це означало, що паливозаправники перебували в русі довше, зазнаючи атак безпілотників, і багато вантажівок було знищено. Нестача палива означає, що боєприпаси, вода та продовольство не доставляються, генератори не можуть забезпечувати електроживлення командних пунктів, а батареї безпілотників не заряджаються.
Також атакували склади боєприпасів, що змусило їх розосередити, знизивши ефективність розподілу боєприпасів. Було атаковано ремонтні бази, через що техніку довелося евакуювати на 250 км для ремонту . Це зробило більше вантажівок уразливими для атак безпілотників. Українські безпілотники атакували цілі на відстані до 120 км та інтенсивно патрулювали будь-яку логістичну діяльність у радіусі 50 км.
Після того, як російська лінія фронту була ізольована, а російські безпілотники пригнічені засобами радіоелектронної боротьби та перехоплювачами, були задіяні наземні війська. Командні пункти зазнавали атак, що порушувало командування та управління. Для захисту командних пунктів було задіяно додаткові війська , що зробило їх недоступними для бойових дій на передовій. Інші поповнюючі сили зазнали тяжких втрат ще до того, як досягли лінії фронту. Безпілотники та наземні засоби атакували російські позиції на фронті, а українська піхота розмінувала ліси та села. Наземні безпілотники навіть розмінували 30 квадратних кілометрів . На першому етапі операції використано 36 000 безпілотників. Україна перехопила ініціативу і продовжувала діяти швидше, ніж РФ могла реагувати, і цей процес триває й досі.
За даними Бєлецького , перший етап операції «Вівальді» полягав у зачистці Коров’ячого Яру, Ярова, Олександрівки та Новоселівки від ворожих проникнень та звільнення Середніх. Другий етап «Вівальді» — звільнення Шандриголова, Дерилова та Дробишева. Загальні втрати противника після двох етапів становлять 3000 росіян убитими, пораненими чи полоненими. Українські втрати мінімізуються за рахунок відправлення безпілотників та наземних засобів перед піхотою для виявлення та поразки противника на відстані до 10 км від лінії фронту. Артилерійські снаряди, ракети та удари безпілотників по командним пунктам противника, логістичним пунктам, резервам та переправам знижують їхню здатність реагувати та контролювати хід бою. Системи ППО та РЕБ пригнічували російські безпілотники. Другий етап завершено.
60-та бригада України продемонструвала деякі зі своїх атак безпілотниками на підтримку операції «Вівальді». На старіших кадрах підрозділ «Кракен» зачищає підвали у південному Лимані. Деякі наземні безпілотники були оснащені двома ракетами , які можуть вражати різні цілі або підривати двері, щоби безпілотник міг увійти всередину. Декілька безпілотників знищують укриття та захист транспортного засобу, перш ніж остаточно знищити його (позначено на карті).
3-й український корпус опублікував відео , на якому війська зачищають Шандриголово та намагаються переконати батька та його 23-річну доньку евакуюватися. Їхній будинок був зруйнований, тому вони живуть у сараї. Він не хоче їхати, бо там його одяг, взуття, інструменти, все, все його життя.
Двоє солдатів сидять у бронемашині HUMMWV під прикриттям, очікуючи, поки російський безпілотник припинить патрулювання у їхньому секторі. Коли стає ясно, що територія вільна, вони їдуть у Шандриголові і пояснюють репортерові, що у березні росіяни роз’їжджали на БТР та квадроциклах із прапорами, начебто виграли війну. Ходили чутки, що росіяни обрали будинки у селі, в яких житимуть після війни. Вони знайшли мегафон, який використовували, щоб переконати росіян здатися, і дев’ять із них здалися.
Патруль у лісі почув кашель. Вони виявили у бункері російського, який з радістю здався. Він сказав, що йому повідомили, що він пробуде в Україні лише три місяці. Йому сказали, що він братиме участь в обміні полоненими. Він запропонував воювати за Україну, сказавши, що їм навіть води не дали. Українська відповідь: ну, Велика Росія, чого ви очікували?
Патруль захоплює одну російську в бункері, але двоє інших російських відмовляються підкорятися наказам. Один із них, підвівшись, повільно йде в ліс і продовжує ігнорувати вказівки. Зрештою їх розстрілюють. Пізніше українці знаходять засідку на п’ятьох людей, а це означає, що там ще двоє.
Двоє солдатів з розвідувального батальйону 3-го корпусу України розчистили 3 км лісу, дотримуючись обережності, щоб не замінувати та не виявити росіян. Вони захопили одного російського, старого, який в обмін на їжу надав їм усю відому йому інформацію про позиції в цьому районі.
Наступного дня до них приєдналися інші піхотинці, і вони рушили в атаку на ці позиції, використовуючи оперативне прикриття. Розділившись на два підрозділи, один залишався нерухомим, а другий також залишався нерухомим, готовим відкрити вогонь, якщо противник буде виявлений. Коли перший підрозділ просувався на 50-100 метрів, він зупинявся і забезпечував прикриття, тоді як друга група просувалася вперед, доки вони не опинялися на одному рівні. Процес повторювався.
Вони отримують повідомлення про те, що безпілотник повідомляє про наближення двох росіян, тому вони чекають. Коли вони бачать росіян, перший виявляється поранений пострілом, а другий тікає під шквальним вогнем із гвинтівки та кулемета. Безпілотник загону слідує за ним, як і українці. Вони відкривають вогонь по ще одному російському, що виходить з бункера. Росіяни негайно здаються. Інші росіяни відкривають із них вогонь, тому вся група відступає.
Загалом було захоплено четверо росіян, усі засуджені, і всі вони були дуже раді почути, що їх нагодують. Потім вони зрозуміли, що старий віддав їх за їжу, і пригрозили йому судом, хоча всі вони на той час були ув’язненими.
Слов’янськ
Рай-Оледсандрівка — ключовий об’єкт на місцевості, де задокументовані бої за село за останні шість місяців . 18-а бригада України зачищає багатоквартирний будинок у Миколаївці (на карті). Медичний евакуаційний автомобіль збитий безпілотником та продовжує свою місію (на карті).
Костянтинівка
Без територіальних змін.
93-та бригада України — чудовий підрозділ, який нечасто розповідає про свою діяльність. Однак вони продемонстрували, що також використовують безпілотники як повітряні десантні апарати і висаджують їх у 10 км у тилу РФ для порушення логістики та роботи командних пунктів.
Добропілля
Український корпус «Азов» під час операції, що розпочалася 7 серпня, знищив диверсантів на південь від Новомиколаївки . 193 росіянина було вбито, 44 поранено і 3 взято в полон. Наслідуючи загальноприйняту українську доктрину, вони ізолювали поле бою за допомогою безпілотників, не дозволяючи РФ перекидати нові війська, а потім використовували безпілотники як основний засіб знищення будь-яких виявлених росіян. Наземні війська потім використовувалися для зачистки території будь-яких росіян, яких могли пропустити безпілотники.
«Азов» застосовував ту ж тактику рік тому на цій же ділянці місцевості, коли Сирський ще відправляв війська в лобові атаки.
В операції брали участь українські підрозділи, у тому числі 1-й та 6-й батальйони бригади «Азов», розвідувальний підрозділ спеціального призначення «Ультіма Ратіо», загін спеціального призначення «Туман» та батальйон «Шквал» 425-го окремого штурмового полку «Скеля». Група Лазер забезпечила додаткову підтримку за допомогою безпілотників.
Командир батальйону «Шквал» сказав: «Якщо було складно витіснити супротивника з укриттів чи існував ризик загибелі чи поранення наших військовослужбовців, ми завдавали ударів як власною зброєю, так і зброєю 12-ї бригади, використовуючи безпілотники FPV та бомбардувальники».
Це довгоочікувана зміна порівняно з тим, як використовувався 425 батальйон при попередніх власниках .
147-а артилерійська бригада цього місяця виконала 131 логістичну місію .
Анімоване пояснення російських операцій із інфільтрації.
Комар
Україна просувається до Солодкого та Павлівки. Російські диверсійні загони чисельністю 3-6 осіб проходять через Новогривівку. Україна чинить тиск на Комар . Вони контролюють село Запоріжжя і просуваються до Дачної. РФ, як і раніше, утримує Дачні і намагається просунутися до Філії.
Гуляйполе
Російська вантажівка, що перевозила артилерійські снаряди, була відстежена і атакована після того, як в’їхала в ангар.
Запоріжжя
Українські підкріплення розпочали роботу і за допомогою безпілотників перекрили нові російські інфільтрації в районі Орєхова, а також ліквідували існуючих диверсантів на більшій частині території. Невеликі групи росіян залишаються в Оріхові та Малій Токмачці і, ймовірно, будуть виведені з ладу найближчим часом. Російські диверсанти продовжують перекидатись туди, але їх постійно знищують.
Україна також витіснила диверсантів із Павлівки, але РФ, як і раніше, відправляє їх із Малі Щербаки.
На заході Україна захопила останній блок Степногорська, що залишився, і досі утримує північну частину Плавні. РФ, як і раніше, має невелику кількість інфільтрантів у Малокатеринівці, яких вона постачає за рахунок густої рослинності у водосховищі, осушеному після руйнування греблі в Новій Каховці.
