Трамп відкрив Путіну нафтовий кран: чому не все так погано, як здається

Президент США Дональд Трамп дав Путіну з третьої спроби обійти байденівські "санкції з аду". Якими були попередні спроби? І які ще несподіванки можуть стояти за цією оборудкою?

Наслідки сепаратних перемовин

Вашингтон дозволив купувати російський дизель, створивши для Москви нове вікно нафтових доходів. Чи стане це ресурсом для зимових ударів по Україні, чи зможуть Київ та Європа зірвати плани Кремля?

Для того, аби відповісти на всі ці важливі питання, варто нагадати, що 9 жовтня Міністерство фінансів США через Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) видало генеральну ліцензію № 135, котра дозволяє операції з продажу, доставки, розвантаження та імпорту дизельного пального російського походження. 

За словами української журналістки та політичної психологині Лариси Волошиної, саме закон Ліндсі Грема дав Трампу таку можливість: ліцензія видається на півроку і для неї не потрібен дозвіл Конгресу. При цьому експертка зазначила, що сепаратні перемовини США з РФ ведуться практично з моменту приходу Трампа "на престол".

"Це сепаратна угода між Сполученими Штатами і Росією. Що таке сепаратна угода? Це коли є певна  коаліція, яка веде спільну боротьбу проти ворога або коаліції ворогів. І от коли хтось з цієї коаліції один за спинами союзників  укладає свою особисту угоду з ворогом. Це називається -  сепаратні перемовини і сепаратна угода. У даному випадку ми маємо розуміти, що Дональд Трамп зрадив не тільки нас, але й європейських союзників, тому що санкції Байдена якраз забороняють торгівлю, фінансові оборудки, інвестиції у  російський енергетичний сектор", - констатувала вона в етері 24 каналу.

Попередніми спробами Трампа підім’яти під себе частину продажів російської нафти у світі були наступні "мирні" пропозиції: визнання американцями російського статусу Криму з подальшим виходом Росії з війни з Україною; а також спроба реанімувати Південний потік і створити таке собі "АмериканРосЕнерго" для торгівлі з Європою. І все це, як відомо, клану Трампа не вдалося, нагадує Волошина. 

Зростання токсичності Трампа

Однак цього разу президент США продавив свій "діл". Політична реакція у США виявилася різкою і двопартійною. 

Так, 9 жовтня сенаторка Джин Шахін, лідер демократичної меншості в Сенаті Чак Шумер і сенаторка Елізабет Воррен засудили рішення адміністрації Трампа. Вони заявили, що дозвіл на глобальні закупівлі російського дизеля протягом шести місяців суперечить інтересам України, європейських союзників і національної безпеки США. 

Республіканці теж не підкачали.

"Ми внесемо двопартійний законопроєкт, щоб заблокувати будь-які закупівлі російської нафти... Його буде винесено на розгляд Палати через процедуру примусового винесення на голосування, і він буде ухвалений переважною більшістю", - заявив конгресмен-республіканець Браян Фіцпатрік.

Законопроект матиме назву "Акт Рональда Рейгана про мир через силу".

Дух Рональда Рейгана, звісно, діло світе. Проте, як каже Волошина, справа не лише у ньому: трампівська "прокладка" для торгівлі російськими енергоресурсами на європейському ринку раптово переходить дорогу великим американським енергетичним компаніям. Котрі, за сумісництвом, є виборчими спонсорами Трампа і MAGA. І вони йому, скоріше за все, цього не пробачать, "порвуть, як Тузік ганчірку". І все це напередодні довиборів у Конгрес.

Втім історія з дизелем розгортається на тлі іншого процесу, а саме спроб продати закордонні активи російської нафтової компанії "Лукойл". 22 жовтня 2025 року OFAC запровадило санкції проти "Лукойлу", пояснивши це прагненням посилити тиск на російський енергетичний сектор і зменшити здатність Москви отримувати доходи для воєнної машини. У грудні 2025 року американське відомство почало видавати окремі дозволи для підтримання роботи закордонних автозаправних станцій і впорядкованого виходу компанії з іноземних активів.

У квітні 2026 року ліцензія № 128C продовжила дозвіл на певні операції із закордонними заправками "Лукойлу" до 29 жовтня 2026 року. Інша ліцензія, № 131J, дозволила переговори та укладання умовних договорів щодо продажу міжнародних активів компанії до 22 жовтня 2026 року. Однак вона не дозволяє завершити сам продаж: для передачі активів потрібен окремий дозвіл американського регулятора.

Умови OFAC також передбачають, що угода має повністю розірвати зв’язки активів із "Лукойлом", не створювати для російської компанії несподіваного фінансового зиску, а належні їй кошти мають залишатися на рахунку під юрисдикцією США до зняття санкцій. Перерахування грошей особам або на рахунки у Росії в межах цих дозволів не допускається. Офіційні роз’яснення OFAC щодо ліцензій № 128C та № 131J.

Чи означає це, що Трамп і його оточення прагнуть придбати заправки "Лукойлу"? Сама конструкція процесу створює поле для запитань. Хто зрештою отримає контроль над активами? Чи буде продаж справді означати розрив із російським власником? Чи не збережуться приховані фінансові зв’язки, договори або інші механізми впливу? Не менш важливе питання: чи стане послаблення санкцій щодо дизеля частиною ширшої зміни американської політики щодо російської енергетики? 

"Ми маємо розуміти, а що взагалі відбулося, до чого Дональд Трамп прагнув з перших днів свого перебування у Білому домі? Це укладання взаємовигідної бізнес-угоди з Путіним. Ми пам'ятаємо ці намагання створити якийсь американсько-російський енергетичний консорціум, у рамках якого американці будуть продавати російські підсанкційні ресурси по всьому світу", - зауважила Волошина. 

Як вказує експертка, це буде робитися через американські прокладки по всьому світу, а не лише у США. Тому ламання списів навколо появи 300, 500 чи якихось ще "сот" тон дизелю на американському ринку - нічого не варте. 

Тож Україна та Європа мають відповідати не лише політичними заявами, а й конкретними рішеннями. ЄС у червні 2026 року продовжив економічні санкції проти Росії до 31 липня 2027-го, зберігши, зокрема, заборони на імпорт морської російської нафти та певних нафтопродуктів. У липні ЄС також посилив заходи проти тіньового флоту, фінансових посередників і компаній, які допомагають обходити обмеження.

Київ зі свого боку продовжує санкціонувати судна російського тіньового флоту та підприємства, пов’язані з воєнно-промисловим комплексом РФ. Подальші кроки можуть включати обмін даними про танкери й посередників, посилення контролю за походженням нафтопродуктів, санкції проти компаній, що маскують російські поставки, та дипломатичний тиск на Вашингтон із вимогою оцінити наслідки ліцензії № 135.

При цьому головний тест для союзників України - чи зможуть вони перекрити альтернативні маршрути постачання й фінансові канали, не допустивши, аби формальне дотримання санкцій приховувало їхній фактичний обхід.

Ірина Носальська