Церковний календар, 11 серпня. Преподобномученики Федір і Василій Києво-Печерські

Житіє цих руських святих ХІ ст. поміщене на сторінках Києво-Печерського патерика з виразно дидактичною метою — застерегти вірних від “кореня усього лиха — грошолюбства” (пор. 1 Тм. 6, 10), і ця проблема пронизує історію Федора та Василія від початку до кінця.

Федір вступив до Києво-Печерського монастиря, попередньо роздавши бідним усе своє численне майно. Він оселився у Варязькій печері св. Теодосія. Але, позбувшись майна, він не позбувся прив’язаності до нього. Скоро Федір впав у розпуку за втраченими статками, і лише дружба співбрата по монастирю Василія врятувала його від падіння.

Той часто казав: “Брате Федоре, молю тебе, не погуби воздання свого. Якщо майна хочеш — все, що маю, дам тобі, лишень ти кажи перед Богом: "Все, що роздав — твоя буде милостиня", і ти не печалитимешся, взявши майно своє [назад]. Але гляди, чи потерпить це Господь?” Тому на деякий час пожадання матеріального в серці Федора заспокоїлося, і він настільки здружився з Василієм, що оселився з ним в одній печері. Кондак на честь святих так оспівує їхню духовну близькість: “Добрим порадником був блаженному Федору, богомудрий Василію, позбавив його радою своєю від спокуси диявола і до світла богорозуміння скерував”.

Через деякий час ігумен надовго відправив Василія з дорученням за межі монастиря, а до Федора приступив біс під виглядом співбрата. Він вказав подвижникові місце під його печерою, де колись варяги заховали скарби, і той знову втратив спокій та запалився прагненням заможного життя у світі.

Немов його друг, біс покроково скеровував Федора, щоб той, забравши коштовності, покинув монастир і оселився у далеких краях. Але тут нагодився справжній Василій. Він привів свідків, котрі довели, що увесь цей час його в монастирі не було, і Федір зрозумів диявольську спокусу. Василій підказав другові, що біс отримав до нього доступ, оскільки той при розмові вихваляв свою приязнь і довіру до нього, а ні словом не прохопився про Бога.

З цього часу, аби уникнути бісівських підступів, Федір кожного, хто приходив до його печери, змушував спершу творити молитву. Розуміючи, що вразливою до спокус робить людину бездіяльність, Федір став ночами у своїй келії молоти на жорнах зерно для братії. Біси намагалися і в цій роботі йому перешкодити, одна той іменем Ісуса за одну ніч змусив їх намолоти велику кількість зерна. Так преподобний отримав особливий дар повелівати злим духам, щойно ті приступали до нього.

За нашіптуванням бісів зацікавився захованими у келії Федора скарбами Володимирський князь Мстислав Святополкович. Він наказав привести до себе подвижника і став випитувати про знахідку. Той сказав, що скарби ці — диявольска омана, і щоб вберегти його від повторного її впливу, Бог відібрав у нього пам’ять щодо місця захоронення коштовностей. Князь розлютився. Спершу закував Федор у кайдани і наказав три дні протримати без хліба й води у в’язниці. Далі віддав на побиття, так що волосяниця преподобного просякла кров’ю. А згодом повісив Федора вниз головою, а під ним розпалив багаття.

Так само піддав мукам і Василія. Уражений князевою стрілою, той витяг її і кинув мучителеві до ніг, сказавши: “Цією стрілою сам вражений будеш”. Уночі монахи померли. Сталося це 1098 р. Співбрати забрали їхні тіла та поховали у Варязькій печері, де ті за життя подвизалися. Сьогодні вони зберігаються в одній раці у ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

Мстислав Святополкович через рік після смерті святих вів міжусобну війну з Давидом Ігоровичем і справді впав, уражений стрілою. В останню хвилину він сказав: “Вмираю за преподобних мучеників Василія і Федора”.

А історія Києво-Печерських преподобномучеників стала ілюстрацією того, що люди не спасаються поодинці, а порада та підтримка друга є неоціненними в духовній боротьбі. Як це висловлює тропар, оспівуючи преподобномучеників Федора і Василія Києво-Печерських: “Союзом любові з’єдавшись, преподобні, всякий союз підступів ворожих перемогли, страждання ж і смерть безневинними від грошолюбного князя перенесли відважно, тож молимо вас, що разом пожили і вінці муки прийняли, моліться Господу за нас”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.