Церковний календар, 12 жовтня. Святі Отці VII Вселенського Собору

На початку VIII ст. у Візантійській імперії з різних причин почали піддавати сумніву вшанування ікон. Протягом перших семи століть свого існування християнство ставило собі запитання, хто такий Ісус Христос. Бог? Людина? І Бог, і Людина? Якщо так, то як у ньому співвідносяться ці дві різні природи? А як бути з його Особою, діями, волями тощо?

На ті чи інші питання давали різні відповіді, зокрема і хибні — виникали єресі. А ті, котрі здатні були розпізнати в цих вченнях облуду, докладали зусиль, аби їх спростувати. Отці Церкви висловлювалися стосовно суперечливих христологічних питань, і пізніше їхні відповіді, пройшовши випробування серед Собору церковних єрархів та найвидатніших богословів, затверджувалися як вчення Церкви.

Так до VIII ст. відбулося шість Вселенських Соборів, які поклали край найбільшим єресям і дали відповіді на основні питання про Особу Ісуса Христа, які хвилювали Церкву. Іконоборство стало новою христологічною єрессю, адже йому йшлося не так про самі зображення, як про применшення людськості Спасителя. До цього додавалися арабська експансія та юдейські впливи, які категорично заперечували можливість зображати Бога. Не обійшлося і без непомітної підтримки “своїх”, котрі підливали до вогню олію своїми неусвідомленими релігійними практиками, що доходили до магізму, коли іконам надавалося настільки великого значення, що фарбу із них зішкрібали й додавали до Євхаристії.

Дуже скоро скепсис, насмішки та критика ікон перейшли у відверте переслідування, яке очолили перші особи держави. 726 р. імператор Лев ІІІ Ісавр видав декрет про переслідування ікон. 730 р. усі ікони в імперії опинилися під забороною. А тих, хто противився цим указам, ув’язнювали і навіть вбивали. Під репресії потрапила значна частина єпископів та монашества.

754 р. імператор Костянтин V Копроним скликав собор, який оголосив почитання ікон ідолопоклонством та заборонив його на всецерковному рівні. По храмах знімали та знищували ікони, розписи забілювали вапном. Залишали хіба що зображення хреста. А замість ликів малювали рослини, сади, споруди. Заборона також поширювалася на почитання Богородиці і святих. Різні реліквії, пов’язні з ними, осквернювалися.

Як і перед кожним з попередніх Вселенських Соборів, потрібно було знайти богословське пояснення, чому ми вшановуємо ікони. Провідну роль у цьому відіграв св. Йоан Дамаскин. Він написав “Три Слова на захист ікон”. Більшість ідей з цієї праці лягли пізніше в основу постанов VII Вселенського Собору.

Скликала Собор 787 р. до Нікеї імператриця Ірина за підтримки Патріарха Константинопольського Тарасія. Він зробив наголос на Воплоченні Христа. І оскільки Ісус прийшов у тілі, окрім повноти Божества, посідав ще й повноту людськості, то й зображати його можна у матеріальний спосіб. Тим паче — Богородицю, святих і ангелів, з’явлення котрих Біблія найчастіше подає під виглядом людини.

Собор затвердив живу присутність Христа у його зображеннях. А поклоніння образу переноситься на Первообраз, причому їхні сутності залишаються відмінними. Людина через ікону налагоджує стосунок з Особою, на ній зображеною, а не поклоняється дошці, фарбі чи будь-якому іншому матеріалу, з якого виготовлена ікона. Різниця також і в служінні. З Особою ми спілкуємося (Христові як Богу до того ж здійснюємо найвище поклоніння), а до її зображень застосовуємо зовнішні прояви почитання: цілування, поклін, знак хреста тощо.

Ікона також нагадує, що спасіння та оновлення стосуються усього матеріально світу. Інакше навіщо було б Христу приходити в матеріальному тілі? Ікона в нашому матеріальномі світі у доступний нам спосіб відкриває незбагненну, невимовну Божественну реальність.

Хоч праця св. Йоана Дамаскина була основою вчення VII Вселенського Собору, вірні в найближчу до 11 жовтня неділю вшановують усіх, хто був присутній на ньому і затвердив вчення про ікони обов’язковим для усієї Церкви. Богословське значення ікон пояснюється і в літургійних текстах цього дня.

VII Собор у православному світі вважається останнім Вселенським. Тому і в богослужіннях на честь його Отців є стільки апеляцій до числа 7 як повноти. Використовуючи прообрази Старого Завіту, вони порівнюють 6 Вселенських Соборів, які увінчалися 7-мим, з творенням світу за 6 днів, з юдейським Законом, який увінчався Благодаттю, та з семикратним нахиленням пророка Єлисея над померлим хлопчиком, коли той повернув його до життя.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.