Церковний календар, 20 серпня. Святий Бернард Клервоський

Народився Бернард 1090 р. у Фонтен-ле-Діжон у Франції. Під час навчання, захопився поетичною творчістю. Після смерті матері вирішив присвятити себе монашому життю і вступив до Ордену цистерціанців. Разом з ним туди подалися ще дванадцять чоловіків, включно з чотирма братами, дядьком і кузином Бернарда.

Монаше життя цистерціанців передбачало працю, споглядання і молитву, які Бернард особливо строго практикував. Згодом він здобув в Ордені великий авторитет та став ініціатором реформ укладу його життя. 1115 р. заснував монастир на честь Діви Марії і назвав його “Долиною світла” або дослівно “Клерво”. Відтоді за іменем Бернарда закріпилося прізвисько Клервоський, а реформований ним Орден став зватися Бернардинами.

Вплив Бернарда Клервоського зростав не тільки в межах Ордену, а й при Апостольському Престолі та королівському дворі. Він посприяв обранню Папи Інокентія ІІ. Активно виступав за утвердження авторитету Римських Архиєреїв. Був серед обвинувачів на процесах проти П’єра Абеляра та Арнольда Брешіанського.

Особливий внесок у історію середньовічної Європи Бернард Клервоський зробив тим, що долучився до створення Ордену Тамплієрів, покликаних зі зброєю в руках охороняти паломників на Святу Землю та відвойовувати святині Палестини від мусульман. Одним із засновників Ордену монахів-воїнів став Гуго де Пейн, родич Бернарда. Сам ігумен уклав для Тамплієрів правила та постійно оспівував їх у своїх творах як відважних лицарів, котрі черпають натхнення для своєї боротьби з віри у Христа.

Коли Апостольський Престол обійняв Євгеній ІІІ, учень Бернарда, той виступив як ідеолог та організатор Другого хрестового походу та Вендського хрестового походу. Особливо провальним для хрестоносців був Другий похід — їм довелося відступити з-під Єрусалиму. Втім Бернард Клервоський з покорою прийняв поразку та вороже ставлення до себе самих хрестоносців, кажучи: “Хай краще люди дорікають мені, ніж підносять хулу на Бога”.

Відтоді політичні впливи Клервоського абата стали послаблюватись. Останні роки свого життя він провів у монастирі і 20 серпня 1153 р. відійшов до вічності. Папа Олександр ІІІ проголосив його святим 1174 р. Уже в ХХ ст. Папа Пій ХІІ надав св. Бернарду Клервоському титул Вчителя Церкви. Завдяки словам святого: “Ісус є медом на устах, мелодією у вухах, радістю в серці” його стали називати “Солодким Доктором”.

Постаті Ісуса та Богородиці займають центральне місце у багатому творчому доробку св. Бернарда Клервоського, який складається з близько 500 листів та 350 творів інших жанрів (проповідей, трактатів, повчань, коментарів до Святого Письма, морально-аскетичних та агіографічних праць). Про Спасителя він каже: “Коли обговорюєш щось чи кажеш, нічого не смакує для мене, якщо я не чую, що лунає Ім’я Ісуса”. А щодо Богородиці: “У небезпеках, сумнівах, труднощах думай про Марію, взивай до Марії. Не дозволь її імені зникнути з твоїх уст, не дозволь йому покинути твого серця. І щоб мати більшу певність отримати допомогу від її молитви, не забувай іти її слідами. З її супроводом ніколи не зіб’єшся з дороги”.

Життєва дорога і творчість св. Бернарда Клервоського вплинули не тільки на розвиток Католицької Церкви, а й культури цілої Європи. До його думок вдавалися представники Реформації, францисканці, пізні схоласти та містики. Данте Аліг’єрі на сторінках “Божественної комедії” робить св. Бернарда своїм провідником в Господній обителі. А філософська думка Європи завдяки Клервоському абатові та його вченню про самовдосконалення збагатилася новим підходом до пізнання Істини через любов і смирення.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.