Церковний календар, 29 липня. Свята Марта з Витанії, учениця Господня

У Євангеліях з цією родиною, з якою дружив Ісус та часто гостював у її домі, є пов’язані два яскраві епізоди. Вперше про них говорить євангелист Лука, від котрого довідуємось про Марту і Марію як про два різні способи служіння Богові — перша “клопоталася усякою прислугою” (Лк. 10, 40), а друга, “сівши в ногах Господа, слухала його слова” (Лк. 10, 39).

Хоча Христос і заступається за Марію перед докорами сестри, кажучи: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї” (Лк. 10, 41-42), Церква все ж визнає, що і соціальна активність Марти, і споглядальне життя Марії є двома однаково цінними в Його очах проявами любові.

Далі сестер зображає євангелист Йоан. Помер їхній брат Лазар. Ісус вирушив до Витанії, і першою вибігла Йому назустріч саме Марта. Між ними відбувається діалог про воскресіння померлих, в якому Марта проявляє свою глибоку віру. Докоривши спершу Вчителеві, що якби Той був присутній, Лазар не вмер би, вона на Його слова, що він воскресне, відповідає: “Знаю, що воскресне у воскресіння, дня останнього” (пор. Йо. 11, 21-24).

Перед тим, як воскресити Лазаря, Ісус виголошує: “Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки” (Йо. 11, 25-26). Марта, визнавши Його Сином Божим, покликала Марію, і вони обидві стали свідками воскресіння Лазаря.

Про життя родини з Витанії після Христового Вознесіння розповідає Передання. Згідно з ним, вони, втікаючи від переслідування християн у Палестині, вирушили до Галлії і зупинилися в місці, відомому сьогодні як Сант-Марі-де-ла-Мер у Провансі. Візантійська традиція схиляється до того, що Лазар був єпископом Кіпру, та що тут покояться його мощі.

Гробниця, куди вперше поклали тіло Лазаря, є поблизу Витанії (м. Ель-Азарія), і її прочанка з IV ст. Етерія називає Лазаріумом та описує, наскільки урочисті відправи відбувалися біля неї на спомин про воскресіння брата Марти і Марії. В наступних століттях над нею перебудовувалися різні храми, поки врешті не залишився теперішній санктуарій з мозаїками, які відображають епізоди з життя Марти, Марії і Лазаря.

Свято на честь Марти, учениці Господньої, 1262 р. встановили францисканці. У той час все ще була в Церкві велика плутанина щодо особи Марії, Мартиної сестри, і часто її помилково ототожнювали з Марією Магдалиною. Через те спомин св. Марти призначили на дев’ятий день після свята на честь рівноапостольної Марії Магдалини.

Дослідники наступних століть показали, що Марія з Витанії і Марія Магдалина — різні особи, однак реформа літургійного календаря Латинської Церкви після ІІ Ватиканського Собору все ще оминає пам’ять першої і закріплює 29 липня одноосібно за святою Мартою. Щойно Папа Франциск 2021 р. проголошує на цей день спомин Марти, Марії і Лазаря. Тим паче деякі тексти Бревіарію 29 липня оспівують усіх трьох.

У них знаходимо похвалу різним проявам служіння Марти й Марії: “Господи Ісусе, наш Учителю, Марія слухала Твої слова в той час, коли Марта гостинно Тобі служила, — вчини, щоб ми служили Тобі у вірі та любові” (Утреня). Антифон до пісні Марії на Вечірні цього дня підкреслює всеохопну любов Христа: “Ісус любив Марту, її сестру Марту і брата її Лазаря”. А гимн на початок Утрені підкреслює простоту і скромність життя цієї родини: “Сонячний блиск вже освітлює землю, Господа друзів пригадує людям: Лазаря, Марту і вірну Марію, що біля ніг Спаса в тиші сиділа. Сповнені щастям і чисті серцями люди, у котрих гостив Бог у плоті, щоби ділить з ними людські турботи, благословляти життя їх простеє”.

Так богослужіння роблять Марту, Марію та Лазаря близькими кожному вірному. Цей факт, що Марія і Марта — жінки, котрі не відзначилися ні надзвичайними подвигами аскези, ні не посідали якогось помітного становища у Церкві, а з вірою та любов’ю займались цілком буденними справами, спонукає на Вечірні наприкінці 29 липня вшановувати усіх святих жінок — мучениць, заміжніх, вдів, матерів — і просити їхнього заступництва.

Опіка знедоленими поступово стала асоціюватися з особою св. Марти. В давнину діяло братство св. Марти. Відомо, що у XVI ст. в Римі існував його храм, лікарня та цвинтар. 1884 р. на цьому місці створили хоспіс св. Марти для нервово хворих. А 1996 р. тут з благословення Папи Івана Павла ІІ постав Будинок св. Марти, щоб на час конклаву приймати Колегію кардиналів.

З 2013 р. у ньому замість традиційного для Римських Архиєреїв Апостольського палацу постійно мешкав Папа Франциск. Його пієтет до св. Марти як взірця соціального служіння та покровительки знедолених також втілився у заснуваному ним 2014 р. об’єднанні Santa Marta Group, покликаному допомагати жертвам невільництва та торгівлі людьми.

А всім вірним Церква через молитву дня на богослужіннях 29 липня нагадує про чинну любов до ближніх, якою прославилася Марта з Витанії: “Всемогутній, вічний Боже, Твій Син благоволив гостювати в домі святих Лазаря, Марти і Марії; вчини, щоб ми за їх заступництвом вірно служили Христу в наших ближніх і були Тобою прийняті у Твоїх небесних чертогах”, які осягаються і щоденними, з першого погляду незначними, вчинками милосердя.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.