Церковний календар, 3 грудня. Святий Франциск Ксав’єр

Епоха великих географічних відкриттів, висока освіченість, приналежність до Ордену єзуїтів, відомих своїм місійним характером, особиста непосидючість та полум’яне прагнення нести Добру Новину Ісуса Христа народам, які ще про неї не чули, зробили св. Франциска Ксав’єра тим, ким Церква знає його сьогодні.

Народився він 1506 р. в аристократичній родині королівства Наварри. Після здобуття початкової освіти вдома вступив до Паризького університету, де вивчав філософію та богослов’я. Тут Франциск заприятелював зі св. Ігнатієм Лойолою. 1534 р. Франциск та Ігнатій ще з кількома однодумцями складають на Монмартрі довічні обіти вбогості, цнотливості та послуху, а 1537 р. стають священиками. Також вони засновують Товариство Ісуса, яке 1540 р. Папа Павло ІІІ офіційно затвердив.

Спершу Франциск проповідував та здійснював благодійну діяльність в Італії та Португалії. В пригоді ставала йому здібність до вивчення мов. Проповідуючи на цьому початковому етапі свого служіння в Європі та згодом у далеких країнах, Франциск дотримується принципу, що люди легше приймуть Христа, коли почують про нього рідною мовою.

На той час португальці після експедиції Васко да Гами наприкінці XV ст. вже осілися в Індії і потребували священиків. Як папський легат Франциск Ксав’єр 1541 р. вирушив з Португалії до Індії. Обігнувши Африканський континент, він на півроку зупинився на його східному узбережжі в Мозамбіку, після чого продовжив свій шлях до Гоа — столиці португальської колонії в Індії. Під час подорожі місіонер смертельно занедужав, проте до її закінчення в чудесний спосіб зцілився.

В Гоа він свої зусилля спрямував на євангелізацію корінного населення. Для цього вивчив гінді. Місцеві звичаї не відкидав як щось язичницьке та апріорі лихе, а зумів їх християнізувати і послуговуватися ними для поширення Доброї Новини, що згодом Церква назве інкультурацією та похвалятиме як основний прийом місіонерського служіння.

З Гоа Франциск Ксав’єр здійснював місії і в інші частини Азії: до Шрі-Ланки, Малайзії, Філіппін, Молуккських островів, Нової Гвінеї, Японії та Китаю. Протягом трьох років проповідував у Японії, вивчивши також мову тамтешнього населення.

Всюди, де Франциск Ксав’єр проповідував, було багато охочих приймати Хрещення. Він закладав основи християнської віри, уділяв Святі Таїнства, засновував школи. Його місійна діяльність супроводжувалася чудами: зціленням недужих, звільненням від бісів, воскресінням померлих, утихомиренням бурі на морі.

Франциск Ксав’єр суворо засуджував жорстоке поводження європейців на колонізованих ними землях, факти якого він описував у своїх листах до португальського короля. Листи, які писав місіонер, збереглися, і їхня цінність полягає не лише в діленні духовним досвідом, а й в описі звичаїв народів, серед яких він звершував своє служіння, — цілком невідомих у Європі.

Помер Франциск Ксав’єр 1552 р. на китайському острові Шанчуань, виснажений подорожами, несприятливими погодними умовами та лихоманкою. Його тіло, яке виявилося нетлінним, переправили до Гоа, де воно зберігається дотепер. Праву руку святого перевезли до Європи, і нині вона перебуває в центральній святині єзуїтів у Римі — храмі Іль Джезу.

1622 р. Франциска Ксав’єра проголосили святим. Його приклад став надихати багатьох молодих людей на романтику далеких місій, а почитання поширилось по усій Європі. Зокрема дійшло воно до Львова. Вже в XVII ст. відомо про бічний вівтар, присвячений св. Франциску Ксав’єру, в костелі єзуїтів (тепер — Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла). Його протягом історії церкви ще двічі переробляли, і вівтар, який можна побачити тепер, походить з ХІХ ст. На іконі цього вівтаря авторства Алоїзія Рейхана св. Франциск Ксав’єр зображений з розп’яттям у руках на скелі, навколо якої зібралися послухати його проповідь особи монголоїдної раси. Також його скульптура є однією з чотирьох, які оточують головний вівтар храму.

Крім звичного для зображення місіонерів розп’яття в руках, іконографія св. Франциска Ксав’єра може містити патерицю або полум’яне серце, яке вказує на запал, з яким він поширював Євангеліє серед труднощів та небезпек у чужих краях. А молитва, яка завершує Вечірню та Утреню 3 грудня виявляє бажання всіх, хто почитає святого, успадкувати таку ж ревність у щоденному поширенні віри: “Боже, Ти проповідуванням святого Франциска Ксав’єра набув собі численні народи, дай усім вірним палати такою ж ревністю в поширенні віри, щоб повсюди свята Церква раділа новим потомством”.

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.