Церковний календар, 9 жовтня. Святий Джон Генрі Ньюмен

Джон Генрі Ньюмен походив з англіканської родини лондонського банкіра. Роки його життя охоплюють майже усе ХІХ ст. Особисте навернення хлопець пережив у 15 років, і відтоді постійно поглиблював стосунки з Богом.

1825 р. став англіканським священиком. Навчався, а згодом викладав (від 1826 р.) в Оксфорді. Глибоко цікавився святоотцівською традицією, вважаючи її основою вчення всіх християнських конфесій.

ХІХ ст. все ще було періодом взаємного поборювання між католиками та англіканами у Великій Британії. Не був винятком і Дж. Г. Ньюмен, котрий за кілька років став відомим проповідником. 1832 р. він подорожував Середземномор’ям, знайомився з релігійним життям католиків, однак воно викликало в нього радше негативні оцінки. Поряд з тим священик тверезо дивився на виклики, які переживало й англіканство, критикуючи в ньому те, що не відповідало первісному задуму Христа щодо Церкви.

Дж. Г. Ньюмен очолив “Оксфордський рух”, метою якого, власне, було очищення англіканства. Його представники виступали проти контролю держави над Церквою, за повернення до апостольської традиції, установлення чітких догм у вченні, наголошували на важливості в житті Церкви Святих Таїнств та єпископату. Сам Дж. Г. Ньюмен рішуче критикував ліберальні тенденції, яким все сильніше піддавалася його Церква.

Продовжуючи дослідження епохи Отців Церкви, Дж. Г. Ньюмен зупинився на вченні Халкедонського Собору та внеску в нього Папи Лева Великого. На основі цього та деяких творів св. Августина Дж. Г. Ньюмен дійшов до висновку, що вчення Тридентійського Собору, на яке спиралася сучасна йому Католицька Церква, не має серйозних розбіжностей з ісповіданням віри англікан, вираженим у “39-ти артикулах”. Він опублікував дослідження на цю тему, за яке зазнав критики з боку англіканського єпископату та академічної спільноти Оксфорду.

1843 р. Дж. Г. Ньюмен відмовився від своїх закидів на адресу Католицької Церкви, а через два роки офіційно став її членом. Частина його близьких була шокована таким кроком і сприйняла це за зраду, хоча були такі, котрі услід за ним стали католиками.

Перехід Дж. Г. Ньюмена на католицизм не спричинив однак у нього ворожого налаштування проти Англіканської Церкви. Свою колишню приналежність до неї вважав перехідним етапом духовного життя на шляху до Церкви, яка найкраще зберегла апостольську і святоотцівську традицію. Висловлював нові як на свій час ідеї єдності християн.

Ставши католиком, Дж. Г. Ньюмен вирушив на навчання до Риму. По його закінченні став священиком. Вступив до спільноти світських священиків Ораторії св. Філіппа Нері і отримав від Папи Пія ІХ благословення на заснування схожих спільнот у рідній йому Англії. 1850 р. у цій країні було відновлено католицьку єрархію, а Дж. Г. Ньюмен заснував у Дубліні Ірландський католицький університет.

Він на той час вже здобув популярність і як католицький проповідник та письменник, а також відданий захисник англійських католиків від нападів з боку англікан. Причому робив це у формі діалогу, який обрав одним із ключових принципів свого проповідництва. Якщо на той час Церква відмежовувалася від світу, науки та культури, Дж. Г. Ньюмен закликав до діалогу з ними. Такі його ідеї вкрай негативно сприймалися католицькою єрархією.

Не знайшли підтримки в добу клерикальної монополії на істину і його ідеї щодо активної участі мирян у житті Церкви та важливості їхнього пережиття віри як елементу Передання. За твір “Про свідчення мирян у справах церковного вчення” священика звинуватили у єресі.

Живий досвід спілкування з Богом та сумління вважав визначальними у релігійному житті. 1864 р. вийшла його книжка “Apologia pro vita sua, історія моїх релігійних переконань”, в якій Дж. Г. Ньюмен описав усі перипетії свого духовного пошуку. Богослови та християнські письменники наступних епох високо оцінили її як літературний шедевр та один із найвизначніших творів світової класики.

Коли у 1869-1870 рр. відбувався І Ватиканський Собор, Дж. Г. Ньюмен виступав проти догматизації примату Папи та його непомильності, мотивуючи це тим, що таке рішення завадить єдності християн.

Однак вже за понитфікату наступного Папи Лева ХІІІ Дж. Г. Ньюмена реабілітували. 1879 р. його проголосили кардиналом. Помер Дж. Г. Ньюмен 1890 р. Папа Бенедикт XVI 2010 р. його беатифікував, а 2019 р. Папа Франциск його канонізував. 2021 р. зарахувала його до лику святих і Англіканська Церква.

Більш, ніж півстоліття знадобилося Церкві, щоб осмислити вчення Дж. Г. Ньюмена. Як і кожна особистість, що випереджала свою епоху, він не знаходив розуміння серед сучасників. Але здобув належну оцінку нащадків. Церква поступово дозрівала до ідей, висловлених ним, аж поки на ІІ Ватиканському Соборі 1962-1965 рр. не прийняла більшості з них як своє вчення.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.