Ціна молока впала до 14 грн при собівартості 13
Гривня з літра — ось що лишається одному з найпотужніших молочних господарств країни після всіх витрат. За добового виробництва в сто тонн така арифметика виглядає особливо промовисто: технології, стадо й обладнання світового рівня не рятують від ринку, який опустив ціну на третину за пів року.
Ціна на молоко без ПДВ впала з двадцяти однієї гривні за літр у листопаді–грудні минулого року до чотирнадцяти гривень. При собівартості близько тринадцяти гривень рентабельність напряму просіла з двадцяти п'яти — тридцяти відсотків до п'яти — десяти. Про це розповів голова фермерського господарства «Велес-Віта» Петро Струсевич у межах агроекспедиції Latifundist.com.
Масштаб господарства при цьому серйозний: дев'ять цілих сім десятих тисячі голів великої рогатої худоби, з яких дві з половиною тисячі — дійне стадо, добове виробництво молока сто тонн і земельний банк чотири тисячі гектарів. Уся рослинницька частина працює виключно на кормову базу, а частину кормів ще й докуповують у сусідніх областях.
Бички як запас гнучкості
Виживати за таких умов допомагає поєднання двох напрямів — молочного та м'ясного скотарства. Логіка проста: коли ціна на молоко падає, виручку дають бички, а коли просідає м'ясний ринок — виручає молоко.
По суті це вбудований запас гнучкості, який за потреби можна швидко перевести в живі гроші, не чіпаючи дійного ядра. Саме так господарство пережило минулу зиму: у розпал молочної кризи здали близько шестисот бичків, і це дало обігові кошти.
Проблема в тому, що планувати такі маневри стає дедалі важче.
«Планувати наперед не виходить — ще три місяці тому за бичками їхали й просили м'ясо, а сьогодні воно нікому не потрібне», — зазначає керівник господарства.
Збут шукають уже за кордоном
Господарство здає молоко одразу чотирьом заводам, тобто диверсифікує ризик усередині країни. Але цього виявляється замало, тож збут намагаються розширити й географічно.
За словами власника, з Молдови вже надходять запити на молоко, і він розглядає це як один із можливих напрямів, якщо внутрішній ринок і далі диктуватиме ціну в мінус.
Показово, що йдеться про господарство з інтенсивною моделлю: воно входить до так званого клубу «40 літрів», корова дає близько одинадцяти тисяч літрів на рік. Тобто навіть найвища продуктивність не компенсує розриву між ціною та собівартістю — а для господарств зі скромнішими показниками нинішня ціна означає роботу в мінус.