ТЦК 95 днів не розглядав відстрочку: одинокий батько двох дітей відсудив моральну компенсацію
Ужгородський міськрайонний суд визнав протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного розгляду заяви про продовження відстрочки та постановив виплатити позивачу 3 тисячі гривень замість заявлених 50 тисяч.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом до ТЦК та СП та вищого органу, третя особа — Державна казначейська служба України, про стягнення з Державного бюджету України грошового відшкодування моральної шкоди за період з 26 червня 2025 року по 28 вересня 2025 року у розмірі 50 000 гривень.
В обґрунтування позову зазначено, що 17 червня 2025 року відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач звернувся із заявою про надання (продовження) відстрочки, надавши повний пакет підтверджуючих документів. Заява зареєстрована 18 червня 2025 року. Відповідно до пункту 60 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року комісія зобов’язана розглянути таку заяву протягом семи днів, тобто до 25 червня 2025 року. Проте протягом тривалого часу заяву не розглянуто, чим допущено протиправну бездіяльність. Цей факт встановлений рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 260/6287/25, яким визнано протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви.
Моральна шкода за вказаний період полягає в екстремальному рівні стресу через ризик примусового призову, неможливості внесення відомостей до Єдиного державного реєстру «Оберіг», постійному страху незаконної мобілізації, витраті часу на листування та підготовку адміністративного позову замість піклування про неповнолітніх дітей. Позивач є єдиним законним представником дітей, мати яких позбавлена батьківських прав і не виплачує аліменти. Через відсутність офіційного підтвердження відстрочки довелося обмежувати дозвілля дітей, відмовляти у звичних заняттях через страх затримання. Це порушило право на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), права дитини (стаття 31 Конвенції ООН про права дитини), статті 3 та 51 Конституції України.
Відповідачі просили відмовити в задоволенні позову, зазначаючи відсутність доказів факту страждань, причинного зв’язку, медичних документів, конкретизації розміру шкоди за окремими епізодами. Державна казначейська служба України заперечувала свою відповідальність.
Оцінка суду
Суд у справі № 308/1403/26 встановив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви про продовження відстрочки, що підтверджено рішенням адміністративного суду. Погодився з твердженнями про завдання моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю, яка порушила звичний спосіб життя у побуті та родині, а також про те, що впродовж зазначеного періоду позивач постійно відчував стрес у зв’язку з мобілізаційними заходами.
Водночас позивачем не доведено розмір заподіяної шкоди в сумі 50 000 гривень. Законодавством не визначено мінімального розміру. Суд, враховуючи вимоги розумності та справедливості, характер і обсяг моральних страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, обмеження у вільному виборі місця знаходження, вважає обґрунтованою суму 3 000 гривень.
Що вирішив суд
Позов задоволено частково.
Стягнуто з держави Україна за рахунок грошових коштів Державного бюджету України на користь позивача 3 000 гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
