ТЦК мобілізував студента — через навчання та релігійні переконання він вимагав звільнення зі служби

Студент, який раніше отримав відстрочку від мобілізації у зв’язку з навчанням, був призваний на військову службу після закінчення строку її дії. Він пішов до суду, вимагаючи скасувати наказ про призов та звільнити його зі служби, і серед іншого послався на релігійні переконання, на підтвердження яких надав посвідчення ієрея.

Суд з’ясовував, чи достатньо мати передбачені законом підстави для відстрочки, якщо на момент призову вона не була чинною та оформленою, і чи може така підстава стати підставою для звільнення вже після мобілізації. Окремо суд оцінив можливість відмови від військової служби під час мобілізації через релігійні переконання.

Обставини справи

Як встановив Черкаський окружний адміністративний суд, у вересні 2025 року військово-лікарська комісія визнала позивача придатним до військової служби.

15 вересня 2025 року йому було надано відстрочку від призову на військову службу. За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, 1 січня 2026 року ця відстрочка була анульована у зв’язку із закінченням строку її дії.

21 лютого 2026 року наказом начальника ТЦК та СП студента призвали на військову службу під час мобілізації.

Згодом його направили до військової частини. 28 квітня 2026 року позивача зарахували до списків особового складу та призначили на посаду водія-електрика відділення протидії безпілотним літальним апаратам.

Студент звернувся до адміністративного суду та просив скасувати наказ ТЦК та СП у частині його призову, а також наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу. Крім того, він вимагав виключити його зі списків частини та звільнити від проходження військової служби.

Позивач стверджував, що після вступу до навчального закладу отримав відстрочку від призову та регулярно її продовжував. На його думку, на момент призову він мав право на відстрочку, а тому не підлягав мобілізації.

Також позивач заявляв, що його протиправно затримали особи у військовому однострої, які представилися працівниками ТЦК та СП, та без передбачених законом підстав примусово доставили до відповідного органу.

Ще одним аргументом стали релігійні переконання. Позивач зазначав, що через них не може проходити військову службу, а на підтвердження надав суду копію посвідчення ієрея від 12 березня 2018 року.

ТЦК та СП заперечував проти позову. Відповідач зазначав, що раніше надана студенту відстрочка діяла до 31 грудня 2025 року, а доказів оформлення нової відстрочки до призову 21 лютого 2026 року матеріали справи не містять.

Військова частина також просила відмовити у позові. Зокрема, вона наголошувала, що після реалізації наказу про призов виникли нові правовідносини — щодо проходження військової служби. На думку військової частини, законодавство не передбачає звільнення з військової служби шляхом скасування вже реалізованого наказу про призов.

Чому суд не погодився з аргументом про відстрочку

Дослідивши дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, суд встановив, що відстрочка, надана позивачу у вересні 2025 року, була анульована 1 січня 2026 року у зв’язку із закінченням строку її дії.

При цьому матеріали справи не містили доказів того, що з 1 січня 2026 року і до мобілізації 21 лютого студент звертався до ТЦК та СП із заявою чи документами на підтвердження наявності підстав для відстрочки.

Суд звернув увагу, що право на відстрочку від призову має бути реалізоване військовозобов’язаним шляхом вчинення активних дій та оформлене у відповідний спосіб уповноваженим органом. Реалізувати таке право можна до набуття статусу військовослужбовця.

При цьому суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22.

Суд також розмежував правове становище особи, яка до моменту призову реалізувала право на відстрочку у визначеному законом порядку, та особи, яка цього не зробила.

Якщо військовозобов’язаний до моменту призову звернувся із заявою та документами, які підтверджують наявність підстав для відстрочки, ТЦК та СП зобов’язаний перевірити ці підстави та прийняти відповідне рішення з урахуванням установлених законом гарантій звільнення від призову під час мобілізації.

Інша ситуація виникає, коли особа, маючи передбачене законом право на відстрочку, не реалізувала його у визначений спосіб до моменту призову, після чого була призвана та зарахована до списків особового складу військової частини.

У такому разі, як зазначив суд, правовідносини переходять у сферу проходження військової служби та регулюються спеціальним законодавством.

Право на відстрочку та право на звільнення — не одне й те саме

Це стало одним із ключових висновків суду.

Після призову на військову службу та набуття статусу військовослужбовця питання припинення служби вирішується вже відповідно до законодавства про проходження військової служби.

Зокрема, підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану визначає стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Тому суд наголосив: наявність у особи права на відстрочку від призову не є тотожною наявності права на звільнення з військової служби після фактичного призову та набуття статусу військовослужбовця.

Серед передбачених законом підстав для звільнення військовослужбовців, призваних під час мобілізації, зокрема, є досягнення граничного віку перебування на військовій службі, визначені законом підстави за станом здоров’я, певні сімейні обставини та інші прямо встановлені статтею 26 випадки.

Суд зазначив, що позивач не навів передбачених цією нормою підстав для свого звільнення та не надав відповідних доказів.

Що суд сказав про релігійні переконання

Окремо суд проаналізував аргумент студента про те, що проходження військової служби суперечить його релігійним переконанням.

На підтвердження їх наявності позивач надав копію посвідчення ієрея від 12 березня 2018 року.

Стаття 35 Конституції України гарантує право на свободу світогляду і віросповідання. Вона також передбачає, що у разі, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Водночас Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» передбачає направлення на таку службу громадян, які підлягають призову на строкову військову службу та особисто заявили про неможливість її проходження через релігійні переконання.

Отже, як зазначив суд, проходження альтернативної (невійськової) служби з релігійних мотивів законодавством передбачено як заміну саме строкової військової служби.

Позивача ж було призвано на військову службу під час мобілізації.

При вирішенні цього питання суд врахував позицію об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постанові від 27 жовтня 2025 року у справі №573/838/24.

У цій постанові Верховний Суд розмежував строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. ОП ККС ВС зазначила: якщо у разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити її альтернативною відповідно до Закону «Про альтернативну (невійськову) службу», то у разі призову під час мобілізації закон такої можливості та відповідної процедури не передбачає.

Також Верховний Суд дійшов висновку, що законодавство не передбачає можливості уникнути призову за мобілізацією на підставі релігійних або нерелігійних переконань, навіть якщо їх щирість і послідовність не ставиться під сумнів.

Врахувавши цю позицію та встановивши, що позивача було призвано саме на військову службу під час мобілізації, Черкаський окружний адміністративний суд визнав безпідставним його посилання на релігійні переконання як на підставу звільнення від обов’язку проходження такої служби.

Що суд сказав про примусове доставлення до ТЦК

Позивач також стверджував, що його примусово доставили до ТЦК та СП із порушенням установленого порядку.

Суд зазначив, що твердження позивача про примусове доставлення не були підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Тому цей аргумент також не став підставою для визнання призову протиправним.

Що вирішив суд

Підсумовуючи обставини справи №580/5222/26, Черкаський окружний адміністративний суд врахував, що позивач мав висновок ВЛК про придатність до військової служби, тоді як раніше надана йому відстрочка була анульована у зв’язку із закінченням строку її дії, а доказів оформлення нової відстрочки до моменту призову матеріали справи не містили.

За таких обставин суд не встановив протиправності наказу про призов студента на військову службу під час мобілізації.

Відповідно, суд не побачив підстав і для скасування наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

Щодо вимоги про звільнення з військової служби суд зазначив, що після набуття статусу військовослужбовця питання припинення служби вирішується з урахуванням статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Передбачених цією нормою підстав для звільнення позивач не навів і відповідних доказів не надав.

У результаті Черкаський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову про скасування наказів, виключення зі списків особового складу військової частини та звільнення від проходження військової служби.

Апеляційну скаргу можна подати до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.