ТЦК оштрафував чоловіка, який сам визнав порушення і навіть сплатив 8500 грн — але суд скасував штраф

Фастівський міськрайонний суд Київської області визнав недоведеною вину чоловіка, оскільки ТЦК не надав документів, які підтверджували б належне направлення повістки та його оповіщення про необхідність з’явитися за викликом.

Обставини справи

18 серпня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову від 07 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, стягнути судові витрати зі сплати судового збору, а також після набрання рішенням законної сили вирішити питання щодо повернення сплаченого адміністративного штрафу в розмірі 8 500 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 серпня 2026 року винесено постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень за те, що він нібито не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені в повістці, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач вважає постанову незаконною з огляду на відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що інкримінованого правопорушення не вчиняв, висновок про неприбуття зроблено лише на підставі відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. В постанові не зазначено дату складання повістки, її номер, дату та спосіб вручення, докази отримання або відмови від отримання, а також докази належного повідомлення. Жодної повістки позивач не отримував. На момент винесення постанови перебував на військовому обліку та мав чинну відстрочку/бронювання, строк дії якої закінчувався 02 липня 2027 року. 07 серпня 2026 року сплатив 50 відсотків штрафу в розмірі 8 500 гривень.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначав, що позивач повинен був з’явитися 18 липня 2026 року за повісткою від 08 липня 2026 року для уточнення даних. Повістку сформовано в автоматичному режимі та направлено засобами поштового зв’язку, однак вона повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Така відмітка відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, є належним підтвердженням оповіщення. Станом на 18 липня 2026 року бронювання та відстрочки позивач не мав. 04 серпня 2026 року через електронний кабінет надійшла заява в порядку статті 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення про те, що позивач не оспорює порушення та згоден на притягнення до відповідальності за його відсутності. У зв’язку з цим винесено постанову.

Фактичні обставини, встановлені судом

За змістом оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з неприбуттям 18 липня 2026 року за викликом за повісткою від 08 липня 2026 року.

Відповідач посилається на повернення повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас належних документів поштового оператора, які б підтверджували факт направлення повістки, її повернення саме з такою відміткою та адресу, за якою здійснювалася доставка, до матеріалів справи не долучено. Самої копії повістки та відомостей з реєстру недостатньо. Не надано доказів того, що повістку направлено саме за адресою місця проживання, повідомленою позивачем під час уточнення облікових даних, або за задекларованою/зареєстрованою адресою.

Правове регулювання

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов’язані з’являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені в повістці. Обов’язок прибути передбачає належне оповіщення у встановленому законом порядку.

Пунктом 34 Порядку № 560 передбачено, що повістка може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Згідно з пунктом 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення у разі надсилання засобами поштового зв’язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою під час уточнення облікових даних, або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до статті 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, коли особа не оспорює порушення, згодна на притягнення до відповідальності за її відсутності та подала відповідну заяву, уповноважена посадова особа зобов’язана перевірити викладені фактичні дані та з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 Кодексу винести постанову.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Оцінка суду

Сама по собі відмітка поштового оператора про відсутність адресата може мати правове значення як належне підтвердження оповіщення лише за умови встановлення обставин, передбачених пунктом 41 Порядку № 560, зокрема відповідності адреси встановленим вимогам.

Відповідачем не доведено обставин, за яких відмітка є належним підтвердженням оповіщення. Посилання лише на факт повернення поштового відправлення без підтвердження наведених обставин не може бути достатнім доказом належного оповіщення.

Сам факт неприбуття у визначений строк не є достатнім для притягнення до відповідальності, якщо не доведено належне оповіщення.

Подання заяви в порядку статті 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення не звільняє уповноважену посадову особу від обов’язку перевірити фактичні дані, встановити наявність події та складу правопорушення, з’ясувати питання вини та дотриматися інших вимог Кодексу. Зміст заяви не може розглядатися як безумовний доказ усіх необхідних обставин, зокрема факту належного оповіщення.

За відсутності доказів належного оповіщення не можна вважати доведеним виникнення обов’язку прибути за викликом, а відтак і наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі підлягає закриттю.

Скасування постанови із закриттям справи тягне за собою повернення стягнених грошових сум відповідно до статті 296 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Окреме стягнення сплаченої суми штрафу в межах цієї справи не здійснюється.

Що вирішив суд

Адміністративний позов у справі № 381/5224/26 задоволено частково.

Постанову від 7 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасовано.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.