ТЦК оштрафував чоловіка, який виїхав з України ще у 2022 році, на 25 500 грн, а про покарання він дізнався з Monobank: суд поставив крапку

Подільський районний суд Києва встановив, що ТЦК не надав доказів своєчасного повідомлення чоловіка про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, через що скасував постанову про штраф у 25 500 гривень і закрив справу.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ТЦК та СП. Третьою особою у справі був Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Чоловік просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Позивач зазначав, що 20 серпня 2025 року зі сповіщення мобільного застосунку «Монобанк» дізнався про накладення на нього адміністративного стягнення та існування виконавчого провадження щодо стягнення 56 369 гривень за виконавчим документом № 4А-4751 від 12 лютого 2025 року.

11 вересня 2025 року з відповіді на адвокатський запит йому стало відомо, що 12 лютого 2025 року начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки виніс постанову № 4А-4751 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою на нього накладено штраф у розмірі 25 500 гривень за нібито нез’явлення 24 січня 2025 року за викликом, чим, за висновком територіального центру комплектування, було порушено вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач стверджував, що не отримував ані особисто, ані поштовим зв’язком, ані в будь-який інший спосіб повістки, розпорядження, виклику чи іншого повідомлення з вимогою з’явитися 24 січня 2025 року.

Також він не отримував повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Чоловік зазначив, що 15 лютого 2022 року виїхав за межі території України і станом на час розгляду справи не повертався. Це підтверджувалося відміткою у закордонному паспорті.

Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову № 4А-4751 від 12 лютого 2025 року, закрити справу про адміністративне правопорушення, а також стягнути судові витрати: 968 гривень 96 копійок сплаченого судового збору та 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки заперечив проти задоволення позову. Він зазначив, що позивач був зобов’язаний прибути за викликом, а факт такого виклику підтверджується поштовими документами — трекінгом «Укрпошти» та повісткою. На думку відповідача, постанову було винесено відповідно до чинного законодавства.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що територіальний центр комплектування надав докази направлення лише повістки з відміткою про відсутність адресата. Водночас доказів надсилання та отримання повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідач не надав.

Правове регулювання та позиція Верховного Суду

Суд установив, що постановою начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 4А-4751 від 12 лютого 2025 року на позивача накладено штраф у розмірі 25 500 гривень за нез’явлення 24 січня 2025 року за викликом.

Абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов’язок громадян з’являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені в повістці.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган або посадова особа під час розгляду справи зобов’язані з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою.

Справа розглядається в присутності цієї особи. За її відсутності справу можна розглянути лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, а також від 6 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а зазначав, що обов’язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду вважається виконаним, якщо особа знала про час та місце розгляду за три дні до його проведення.

Обов’язок доказування цієї обставини покладається на уповноважену посадову особу. Повідомлення має забезпечити участь особи у розгляді справи.

У постановах від 6 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 6 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а Верховний Суд вказував, що несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи про час та місце розгляду справи є підставою для визнання постанови неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

Унаслідок цього особу позбавляють прав, передбачених Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема права бути присутньою під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися професійною правовою допомогою.

Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, визначено належне підтвердження оповіщення про виклик. Зокрема, таким підтвердженням є день отримання поштового відправлення або день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою.

Що вирішив суд

Суд у справі № 758/14894/25 установив, що факт виклику позивача на 24 січня 2025 року підтверджується поштовими документами.

Водночас доказів того, що позивача своєчасно повідомили про місце та час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, призначеного на 12 лютого 2025 року, відповідно до вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надали.

Адміністративну справу 12 лютого 2025 року розглянули за відсутності позивача, якого своєчасно не повідомили про розгляд справи. На думку суду, це відповідно до частини 1 статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення виключало можливість її розгляду.

ТЦК і СП не надав доказів належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, що стало підставою для визнання постанови неправомірною.

Суд задовольнив позов, скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення № 4А-4751 від 12 лютого 2025 року та закрив справу про адміністративне правопорушення.

За рахунок бюджетних асигнувань територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача стягнуто судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 968 гривень 96 копійок.

Також суд частково задовольнив вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнув 1 000 гривень. Розмір відшкодування визначено з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом, та критерію розумності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.