ТЦК виявив недоліки військового обліку в коледжі та оштрафував директора на 59 500 грн: чому суд не погодився

24-08-2026 16:31
news-image
Директор коледжу оскаржив штраф ТЦК у 59 500 грн, а суд перевірив, чи були доведені виявлені під час перевірки недоліки військового обліку та чи дотримався орган процедури притягнення керівника до відповідальності.
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Виноградівський районний суд Закарпатської області розглянув адміністративну справу за позовом директора Відокремленого структурного підрозділу «Виноградівський фаховий коледж Мукачівського державного університету» про скасування постанови ТЦК щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 59 500 грн.

Позивач також просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення через відсутність у його діях складу правопорушення. Суд перевірив дотримання процедури розгляду справи ТЦК, зміст сформульованого обвинувачення, його правову кваліфікацію та докази на підтвердження виявлених під час перевірки порушень.

Суть справи

Комісія Берегівської районної військової адміністрації перевірила стан організації та ведення військового обліку і бронювання у Відокремленому структурному підрозділі «Виноградівський фаховий коледж Мукачівського державного університету».

Під час перевірки досліджували стан персонального військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а також організацію бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та воєнного стану.

За результатами перевірки комісія дійшла висновку, що персональний військовий облік у коледжі ведеться з грубими порушеннями Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

В акті перевірки зазначалося, що коледж не направляв до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щомісячні повідомлення про зміну облікових даних працівників і студентів. Це було кваліфіковано як порушення абзацу дванадцятого пункту 34 Порядку № 1487.

Комісія також встановила, що до списків кожної групи військового обліку були заведені справи, в яких зберігалися копії військово-облікових документів, однак у них не було документів або відомостей про доведення правил військового обліку під особистий підпис під час прийняття особи на роботу чи навчання. Це порушення було кваліфіковано за абзацом другим пункту 34 Порядку № 1487.

Крім того, в акті зазначалося, що зміни до списків персонального військового обліку вносилися частково та із запізненням. Комісія вказувала, що відомості у списках станом на день перевірки не відповідали дійсності.

Зокрема, окремих військовозобов’язаних студентів включили до списку персонального військового обліку призовників. У документах декількох військовозобов’язаних були неправильно зазначені військово-облікові спеціальності, а щодо частини осіб не було відомостей про проходження ними військової служби.

Також комісія встановила, що двоє військовозобов’язаних, яких військово-лікарська комісія визнала тимчасово непридатними до військової служби та визначила їм дату повторного огляду, у встановлені строки переогляду не пройшли.

В акті перевірки також ішлося про відрахованого з навчального закладу військовозобов’язаного студента та відомості про нього у списках персонального військового обліку. Окремо було зафіксовано відсутність графіка періодичного звіряння списків персонального військового обліку із записами у військово-облікових документах на 2026 рік та непроведення такого звіряння.

Виявлені недоліки кваліфікували, зокрема, як порушення абзацу тринадцятого частини першої статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який покладає на підприємства, установи та організації обов’язок вести військовий облік призовників, військовозобов’язаних і резервістів із числа працівників, здійснювати заходи щодо їх бронювання та надавати відповідну звітність.

На підставі акта перевірки 7 травня 2026 року щодо директора коледжу склали протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Директор власноруч зазначив у протоколі пояснення та зауваження, пославшись на раніше наданий коледжем лист зі спростуванням установлених комісією порушень.

Того ж дня на поштову адресу директора направили повідомлення про те, що розгляд справи відбудеться 14 травня 2026 року о 10:00. За твердженням ТЦК, підтвердження отримання цього повідомлення не повернулося, а директор у призначені дату і час на розгляд справи не прибув.

Справу розглянули без його участі. Постановою від 14 травня 2026 року директора визнали винним у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за частиною третьою статті 210-1 КУпАП і наклали максимальний передбачений цією нормою штраф — 59 500 грн.

Наступного дня директор прибув до ТЦК та отримав копію постанови, після чого оскаржив її до суду.

Позиція директора коледжу

Позивач наполягав, що зазначені в постанові порушення не відповідають фактичним обставинам, а належних доказів учинення ним адміністративного правопорушення немає.

Він звертав увагу, що в акті перевірки, протоколі та постанові не конкретизовано, повідомлення про зміну яких саме облікових даних, стосовно яких осіб і в який строк коледж нібито не направив до відповідних ТЦК.

На спростування цього обвинувачення директор надав копії повідомлень, направлених поштою, зокрема про відрахування студента та зміну облікових даних окремих осіб. За його твердженням, ці документи підтверджували, що коледж направляв повідомлення про зміни облікових даних.

Щодо відсутності документів про ознайомлення з правилами військового обліку під особистий підпис позивач зазначав, що правила військового обліку зберігалися в особових справах. Водночас суд констатував, що цим поясненням директор не спростував зафіксованої перевіркою відсутності особистих підписів про доведення правил військового обліку під час прийняття на роботу або навчання.

Для спростування тверджень про неповне та несвоєчасне внесення змін до списків персонального військового обліку позивач надав витяги із системи «Резерв+», повідомлення про відрахування студента та повідомлення про зміну облікових даних.

У судовому засіданні директор і його представник підтримали позов, послалися на надані письмові докази та просили скасувати постанову ТЦК, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Позиція ТЦК

ТЦК заперечував проти задоволення позову та посилався на результати перевірки військового обліку і бронювання у коледжі.

Відповідач зазначав, що за результатами перевірки було встановлено ненаправлення повідомлень про зміну облікових даних, відсутність документів про ознайомлення з правилами військового обліку під особистий підпис, несвоєчасне та неповне внесення змін до списків персонального військового обліку, невідповідність відомостей у цих списках фактичним даним, відсутність графіка звіряння та непроведення звіряння.

ТЦК також указував, що директор вніс до протоколу власні пояснення, однак інших зауважень щодо його змісту та викладених у ньому обставин не надав.

За твердженням відповідача, повідомлення про розгляд справи було направлено директору поштою 7 травня 2026 року, але розписка про його отримання до ТЦК не повернулася. Директор на розгляд справи 14 травня не прибув, а копію постанови отримав наступного дня.

До відзиву ТЦК додав повідомлення про дату розгляду справи, протокол та постанову про накладення штрафу. Інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення відповідач суду не надав. Представник ТЦК у судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив і клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Висновки суду

Суд нагадав, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України у справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов’язок довести правомірність свого рішення.

За статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки уповноважені розглядати справи про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а накладати адміністративні стягнення від імені ТЦК мають право їхні керівники.

Перевіряючи дотримання процедури розгляду справи № 299/2239/26, суд установив, що її розглянули без участі директора коледжу. Сам відповідач визнав, що на момент розгляду не мав підтвердження вручення позивачу повідомлення про дату, час і місце засідання.

Відповідно до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатися у присутності особи, яку притягають до відповідальності. За її відсутності справу можна розглянути лише тоді, коли є дані про своєчасне повідомлення особи та від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

ТЦК не надав доказів того, що підприємство поштового зв’язку вручило директору повідомлення. Не було надано й відомостей про те, що він просив розглянути справу без його участі.

Оскільки обов’язок довести своєчасне повідомлення покладався на відповідача, суд визнав недоведеним виконання ТЦК цього обов’язку. Відповідно, відповідач не довів наявності законних підстав для розгляду справи за відсутності директора.

Суд кваліфікував це як грубе порушення статей 268 та 277-2 КУпАП і процесуальних прав особи, яку притягають до адміністративної відповідальності. Зокрема, директор був позбавлений можливості під час розгляду справи давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання і користуватися правничою допомогою.

Окремо суд звернувся до гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що стаття 210-1 КУпАП має загальний превентивно-каральний характер, а суворість санкції частини третьої цієї статті дає підстави вважати відповідне провадження «кримінальним» у конвенційному розумінні відповідно до критеріїв, сформульованих ЄСПЛ у справі «Енгель та інші проти Нідерландів».

За таких обставин особі мають бути забезпечені право на захист, достатній час і можливості для його підготовки, належне повідомлення про розгляд справи, можливість знати, у вчиненні якого конкретного діяння її обвинувачують, заперечувати проти обвинувачення, подавати докази та пояснення.

Суд також проаналізував зміст протоколу та постанови. Частина третя статті 210-1 КУпАП є бланкетною нормою, тому для належної правової кваліфікації необхідно точно зазначити норму спеціального законодавства, яка встановлює порушений обов’язок, і конкретно описати діяння, вчинення якого ставиться особі у вину.

Щодо ненаправлення повідомлень про зміну облікових даних суд установив, що в акті, протоколі та постанові не зазначено, яке саме повідомлення не було направлено, стосовно якої особи, про яку зміну облікових даних ішлося, коли виник відповідний обов’язок і коли сплив строк його виконання.

Суд наголосив, що обвинувачення в бездіяльності потребує точного зазначення дії, яку особа була зобов’язана вчинити. Для встановлення моменту виникнення та строку виконання такого обов’язку необхідно визначити вид зміни облікових даних і редакцію Порядку № 1487, чинну на відповідний момент. Оскільки формулювання обвинувачення таких відомостей не містило, суд констатував відсутність складу правопорушення в цій частині.

Щодо відсутності документів про доведення правил військового обліку під особистий підпис суд зазначив, що такий обов’язок дійсно передбачений абзацом третім пункту 34 Порядку № 1487. Однак у протоколі відповідне діяння було кваліфіковане як порушення абзацу другого пункту 34 Порядку.

Абзац другий установлює інші обов’язки, зокрема перевіряти під час прийняття на роботу або навчання наявність військово-облікового документа та приймати особу на роботу чи навчання після взяття її на військовий облік.

Отже, сформульоване в протоколі діяння не відповідало змісту норми, порушення якої інкримінували директору. Суд зазначив, що не може самостійно перекваліфікувати його дії, оскільки це означало б вихід за межі пред’явленого обвинувачення та порушення принципу змагальності. Тому склад правопорушення в цій частині також був відсутній.

Суд окремо перевірив кваліфікацію неповного та несвоєчасного внесення змін до списків персонального військового обліку за абзацом тринадцятим частини першої статті 21 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ця норма покладає на підприємства, установи й організації обов’язок вести військовий облік працівників, здійснювати заходи щодо бронювання та надавати відповідну звітність. Однак директору не інкримінували відсутність військового обліку як такого. Навпаки, з акта перевірки та протоколу випливало, що військовий облік у коледжі вівся, а зауваження стосувалися окремих аспектів його організації.

На переконання суду, самого посилання на неналежне ведення військового обліку недостатньо для кваліфікації дій за абзацом тринадцятим частини першої статті 21 Закону. Необхідно було зазначити додаткову норму, яка встановлює конкретний обов’язок і спосіб його виконання. У зв’язку із цим суд визнав, що подія правопорушення в цій частині відсутня.

Крім того, надані директором витяги із системи «Резерв+» та повідомлення про зміну облікових даних спростували зазначені у протоколі обставини щодо неповного та несвоєчасного внесення змін до списків персонального військового обліку.

Щодо двох військовозобов’язаних, які не пройшли повторного медичного огляду після визнання їх тимчасово непридатними, суд зазначив, що в обвинуваченні не було описано об’єктивної сторони правопорушення, тобто не вказано, яке саме діяння директора утворювало порушення. Тому подія і склад правопорушення в цій частині були відсутні.

Стосовно відсутності графіка періодичного звіряння списків персонального військового обліку та непроведення звіряння суд установив, що посадова особа, яка склала протокол, не здійснила правової кваліфікації відповідного діяння. У протоколі не було зазначено спеціальної правової норми, яка встановлювала обов’язок скласти такий графік і проводити звіряння.

Оскільки стаття 210-1 КУпАП є бланкетною, точне посилання на порушену норму спеціального законодавства було обов’язковим. За відсутності такої кваліфікації суд визнав цю частину обвинувачення недоведеною.

У підсумку суд дійшов висновку, що директора коледжу не можна притягнути до адміністративної відповідальності за жодним із сформульованих обвинувачень. Склад правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у цілому був недоведеним та відсутнім.

Суд задовольнив позов, скасував постанову про накладення штрафу в розмірі 59 500 грн і закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення через недоведеність та відсутність складу правопорушення.

Також суд стягнув із відповідача на користь директора коледжу 1 331,20 грн сплаченого судового збору. Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, X щоб бути в курсі найважливіших подій.

Источник: СЮГ