Сьогодні Глухівська громада провела в останню путь нашого земляка - Радинського Олексія Вікторовича, який віддав своє життя за нашу свободу і незалежність України.

На церемонії прощання зібралися рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади та жителі громади. Присутні схилили голови в хвилині мовчання та провели Героя під Державними Прапорами України.

Олексій загинув 5 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Стара Гута Шосткинського району. Йому було всього 35 років.

Загибель Олексія - невимовний біль для рідних і велика втрата для всієї громади. Він назавжди залишиться у пам’яті як люблячий батько, надійний друг та мужній захисник України.

Герої не вмирають - вони продовжують жити у серцях людей і в майбутньому.

Олексій Вікторович народився 6 листопада 1990 року у місті Глухів. Навчався у ЗОШ №6, після здобуття базової середньої освіти продовжив навчання у Професійно-педагогічному фаховому коледжі. Згодом вступив до Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, де здобув спеціальність майстра виробничого навчання. Після завершення навчання працював на різних підприємствах у Глухові та Києві.

У 2018 році Олексій Вікторович підписав контракт з Державною прикордонною службою України, обравши шлях служіння державі та захисту її кордонів. Служив у Чернігівській області, неодноразово ніс службу в районі Старої Гути — там, де й обірвалося його життя.

Олексій був відповідальним, мужнім і відданим військовій справі. За роки служби мав численні подяки та грамоти, нагороджений медаллю учасника бойових дій. У вільний час дуже любив рибалити, знаходячи в цьому спокій і рівновагу.

Для рідних він був надійною опорою. Щодня телефонував дружині, надзвичайно любив свого маленького сина Івана, якому лише 3 роки. У Героя залишилися син, дружина, мати та старша сестра.

Герой був наполегливим і водночас спокійним, життєрадісним і веселим — таким його запам’ятають усі, хто знав Олексія.

Він мав плани на життя… Збирався у відпустку в лютому місяці, мріяв повернути родину до рідного Глухова, щоб маленький Іван ходив у дитячий садочок. Хотів зробити ремонт у домі, будував плани на майбутнє, яке, на жаль, забрала війна.

Остання розмова з дружиною відбулася 5 січня, у день його загибелі. Тоді Олексій сказав:

«Я на новій позиції, не можемо поки вийти з неї, бо літають дрони…»

Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України, який віддав своє життя за свободу, незалежність і мирне майбутнє нашої держави, повідомили в мерії Глухова.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!