У Києві презентували проєкт з оцифрування 500 артефактів Війни за Незалежність та запустили мультимедійний аудіогід

У Національному військово-історичному музеї України відбулася офіційна презентація результатів проєкту «Цифрова музеєфікація сучасної воєнної спадщини: фото, 3D та аудіогід Національного військово-історичного музею України», який реалізовано спільно з ГО «Український центр розвитку музейної справи» за підтримки Українського культурного фонду.

Результатом ініціативи стало створення повноцінного цифрового архіву з понад 500 унікальних музейних предметів періоду від 2014 року до сьогодення, а також запуск двомовного мультимедійного аудіогіду. Відтепер відвідувачі музею та користувачі з усього світу можуть взаємодіяти з експонатами через QR-коди, роздивлятися деталізовані 3D-моделі та переглядати відеосюжети про їх історію.

Новий мультимедійний аудіогід повністю покриває експозицію 3-го поверху музею і охоплює 35 тематичних вітрин, присвячених Війні за Незалежність України. Загальна тривалість матеріалу становить майже 300 хвилин записів, що містять розповіді від Революції Гідності до звільнення Херсона у 2022 році.

Подивитись || Сайт проєкту

Головна мета цифрового оновлення – не замінити фізичний огляд експонатів, а дати відвідувачу «додаткові двері» до кожної вітрини. Скористатися путівником можна безпосередньо в експозиції через QR-коди, а також онлайн на сайті музею, де є можливість вивчати деталізовані фотографії та обертати 3D-моделі окремих експонатів. Крім того, зібрані матеріали можуть слугувати цілісним курсом мінілекцій для освітнього процесу, зокрема у школах.

Як відбувалось оцифрування: для створення якісного електронного архіву прямо в залах музею розгорнули 3 спеціалізовані фотостудії: для зйомки військової форми на манекенах, зйомки у площині (флатлей) та для предметної зйомки об'ємних об'єктів. Робота тривала понад 5 тижнів, і за цей час команда оцифрування зробила понад 6 000 високоточних фотографій. Підготовка гіда стала для науковців окремим дослідженням, що дозволило суттєво покращити атрибуцію експонатів та уточнити хронологію.

Оцифрування проводилося із застосуванням міжнародних стандартів preservation imaging (FADGI, Metamorfoze) та специфікацій роботи з даними (ISO 21127, IIIF). Для складних і глибоких предметів (касок, елементів зброї, деформованої техніки) застосовували технологію фокустекінгу (focus stacking) – пошарового поєднання точок фокусу, що забезпечило максимальну чіткість і різкість кожного міліметра поверхні.

Усі створені цифрові матеріали будуть також зберігатись у Єдиному державному реєстрі Музейного фонду України.

Головна унікальність проєкту – у поєднанні високих технологій із живою людською пам'яттю. Пересічний відвідувач у музейній залі може легко пройти повз порваний пластиковий пакет чи стару шапку з ковдри. Але завдяки 3D-фіксації та аудіогіду ці речі «заговорили»:

• Звичайний пакет для їжі виявляється життєво необхідним предметом із полону. Через нього наші полонені воїни швидко відціджували рідину з дуже гарячої похльобки, бо їм давали лише одну хвилину на обід, і таким чином вони намагались встигнути її з'їсти.
• Непоказна шапка, зшита полоненими азовцями з радянської ватної ковдри, стає свідченням незламності у холодних неопалювальних камерах.
• Футболка із номерами телефонів, виведеними ручкою на звороті, – це зашифрований зв'язок із родинами побратимів, який виносили з полону на собі ті, кого обмінювали першими.

Поряд із такими особистими свідченнями людського побуту на війні, команда зацифрувала й важке екіпірування, бойові прапори з автографами, пошкоджену броню та сучасні безпілотники.

Юрій Кошель, т.в.о. директора Національного військово-історичного музею України: «Ми працюємо з історією в режимі реального часу: подія сьогодні потрапляє в новини, а вже завтра ми маємо зберегти її свідчення. У період війни музей не може чекати на настання миру – ми повинні берегти фонди й водночас залишатися відкритими для суспільства. Мультимедійний аудіогід та 3D-моделі дозволяють вийти далеко за межі огляду статичних експонатів за склом і глибоко відчути людські долі, приховані в кожній речі. Наш новий формат – це можливість тримати зв'язок із рідною спадщиною навіть для тих українців, які зараз перебувають далеко від дому чи на фронті».

Олександр Алфьоров, Голова Українського інституту національної пам'яті: «Реалізований у Національному військово-історичному музею України проєкт уже став одним із наріжних камінців нашої памʼяті про Війну за Незалежність, яка почалась у 2014 році. Як аудіогід, так і оцифровані артефакти, займуть своє гідне місце у своїх колах потенційних користувачів. Скажімо, 35 розповідей про Війну за Незалежність – це унікальний посібник для багатьох школярів, студентів, а також – їх учителів та батьків. Автори у доступній та зрозумілій формі надають слухачу не лише потрібну інформацію, а й діляться з ним спогадами та емоціями безпосередніх учасників тих подій. Що ж до експонатів, оцифрованих у 3-д технологіях, то вони стануть цінною знахідкою не лише вітчизняних допитливих користувачів інтернету, а й вочевидь – західних відвідувачів. З таких цеглинок, як цей проєкт, ми й вибудовуємо каркас нашої національної памʼяті».

Кирило Семенюк, керівник команди з оцифрування експонатів: «Більшість предметів сучасної війни на перший погляд здаються звичайними або побутовими – люди часто проходять повз них у залах і навіть не здогадуються про їхнє справжнє значення. Задача оцифрування та аудіогіду – зробити так, щоб жодна така історія не залишилася мовчазною. Ми прагнули зафіксувати не лише об'єм чи формальні параметри речі, а передусім зберегти пам'ять про людину, яка тримала її в руках на фронті чи в полоні».

Влад Піоро, керівник проєкту, голова ГО «Український центр розвитку музейної справи»: «Після лютого 2022 року цифровізація перетворилася з інструменту популяризації на критично важливий елемент захисту культурної спадщини. Оцифрування за міжнародними стандартами FADGI та IIIF гарантує, що інформація про наші музейні скарби збережеться на покоління вперед, незалежно від будь-яких зовнішніх загроз. Цей проєкт наочно довів, що якісний цифровий продукт працює як стимул, який підсилює бажання відвідати музей і побачити оригінали на власні очі».

Ярослав Тинченко, військовий історик, заступник директора музею з наукової роботи: «За кожним музейним предметом стоїть конкретна історія – подія, військовий підрозділ, людська доля. Понівечений прапор із Донецького аеропорту чи обгоріле Євангеліє з-під Іловайська можуть розповісти про війну значно більше, ніж здається на перший погляд. Наше завдання – не лише зберегти ці свідчення, а й зробити їхні історії доступними та зрозумілими якомога більшій кількості людей. Завдяки цифровим технологіям ми можемо показати експонати в деталях, пояснити їхнє походження, відтворити обставини історичних подій і донести ці розповіді до людей. Причому не лише в Україні, а й у всьому світі. Адже йдеться не просто про доступ до цифрових зображень, а про доступ до самої історії України, розказаної через її справжні матеріальні свідчення».

Медіапартнери проєкту: АрміяInform, Армія FM, Армія TV, Суспільне мовлення, Фокус, Ділова столиця, Oboz.ua, Speka.media, Вечірній Київ, mind.

Адреса музею: м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 30/1.

Слідкуйте за новинами музею на сайті та в соцмережах: Instagram та Facebook