У Ковелі провели в останню дорогу захисника України Андрія Андрійовича Повха. Прощання з військовослужбовцем відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці, після чого його поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Андрій Повх народився і виріс у Ковелі. Навчався у школі №6, згодом у Люблинецькій школі-інтернаті, а пізніше здобував фах у професійно-технічному училищі №5. Усе його трудове життя було пов’язане з будівництвом: працював у Ковелі, періодично виїжджав на заробітки до Києва, постійно вдосконалюючи свою майстерність.
Захисника згадують як відповідального працівника і людину, яка завжди була готова допомогти. Сусіди, друзі та знайомі знали, що у разі потреби він ніколи не відмовить. Дитинство і молоді роки Андрія були непростими: він зростав у багатодітній родині, рано втратив батька, а згодом померли мама та двоє братів. Попри це, чоловік зберіг доброту, людяність, був веселим і товариським, умів підтримати інших.
Ще у шкільні роки Андрій познайомився з Анною, яка згодом стала його дружиною. Певний час їхні шляхи розійшлися, але у 2017 році вони створили сім’ю. Андрій став опорою не лише для Анни, а й для її синів Дениса та Олександра, багато часу проводив із хлопцями та цінував спільні сімейні моменти.
31 серпня 2024 року Андрія мобілізували до лав Збройних сил України. Після проходження підготовки він був направлений на один із найскладніших напрямків фронту. Під час служби проявив себе як рішучий і відповідальний воїн, швидко реагував на завдання та прагнув виконувати їх якнайкраще. Побратими дали йому позивний «Дрон».
Сестра Світлана розповіла, що Андрій не приховував: на фронті було важко, однак він вважав, що його місце — серед тих, хто захищає Україну, свою родину та близьких. Під час останньої розмови 26 жовтня 2024 року він сказав рідним, що йде на завдання і не знає, чи повернеться. Напередодні виходу на бойові позиції дружина Анна повідомила йому, що вони чекають на дитину. Андрій дуже радів новині та мріяв узяти сина на руки, але цим планам не судилося здійснитися.
Восени 2024 року зв’язок із військовим обірвався. Рідні тривалий час шукали інформацію, зверталися до різних інстанцій і протягом двадцяти місяців жили надією, що Андрій живий. Нещодавно результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
За наявною інформацією, життя гранатометника 3-ї штурмової роти військової частини А4945, солдата Андрія Андрійовича Повха обірвалося 4 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шахтарське Волноваського району Донецької області.
Під час прощання міський голова Ігор Чайка від імені громади висловив співчуття родині загиблого, зазначивши, що Андрія запам’ятають як добру, щиру й працьовиту людину, яка любила свою сім’ю, завжди була готова допомогти іншим і до останнього захищала Україну.
Андрію Повху було 36 років. Світла пам’ять захиснику.