Сьогодні, 5 серпня, у Кропивницькому провели в останню путь Героїв, які стояли на захисті свободи і незалежності рідної землі: молодшого сержанта Сергія Волохова, солдата Віталія Костюкова, молодшого сержанта Олексія Мельніченка, солдата Артема Березка.
Про це повідомляє Перша електронна газета за інформацією Кропивницької міськради.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Сергій Волохов народився 1 листопада 1993 року в селі Приют Новоукраїнського району. Закінчив приютівську загальноосвітню школу. Згодом вступив до Кропивницького аграрного фахового коледжу, який закінчив з відзнакою. По закінченню Центральноукраїнського національного технічного університету розпочав трудову діяльність в компанії IDS UKRAINE.
У травні 2024 року Сергій Волохов став до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання був зарахований на посаду командира І відділення електронної підтримки військової частини. За період захисту Батьківщини нагороджений відзнакою “За відданність справі”, мав статус Ветерана війни, учасника бойових дій.
Сержант Сергій Волохов загинув 22 червня 2026 року, залишаючись вірним військовій присязі, українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, в районі населеного пункту Медичне, Синельниківського району Дніпропетровської області.. Йому було32 роки.
Для рідних Сергій Волохов був люблячим сином, турботливим чоловіком, ніжним батьком і люблячим братом. Для дружини він був не просто чоловіком — її підтримкою, захистом, людиною, поруч із якою народжувалися спільні мрії та плани на майбутнє. Для донечки — найдорожчим татом, який дарував любов, турботу й відчуття безпеки. Для друзів і побратимів — надійним товаришем, який умів тримати слово, ніколи не відступав перед труднощами й завжди залишався вірним своїй честі та своїм принципам.
Віталій Костюков народився 26 лютого 1991 року у Кропивницькому. Освіту здобув у гімназії “Інтелект”. По закінченню закладу освіти вступив до Кіровоградського професійного ліцею, де здобув спеціальність “Столяра-будівельника” Працював за професією та найбільше захоплювався різьбою по дереву, виготовляв вироби з металу.
Влітку 2025 року Віталій Костюков долучився до Збройних Сил України і виступив на захист Вітчизни. Пройшов військове навчання у Великій Британії, згодом отримав посаду гранатометника десантно-штурмового відділення.
Солдат Віталій Костюков загинув 2 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мирноград Покровського раайону Донецької області. Саме з того часу Віталій Костюков вважався безвісти зниклим. Довгий час рідні та близькі жили в невідомості, з надією чекали будь-якої звістки, вірили у його повернення. Цей період став важким випробуванням для родини, сповненим болю, тривоги й очікування. Збіг ДНК підтвердив загибель воїна. Йому було 34 роки…
Віталій Костюков був людиною честі, мужності та твердих життєвих принципів. Добрий і щирий, чуйний до чужого болю. Його поважали за відкритість, порядність і внутрішню силу.
Олексій Мельніченко народився 18 лютого 2003 року у Кропивницькому. Освіту здобув у гімназії №9. По закінченю закладу освіти вступив до Кіровоградського медичного фахового коледжу, де здобув спеціальність фельдшера.
Свою трудову діяльність Олексій Мельниченко розпочав у травматологічному відділенні Кіровоградської обласної лікарні. Щодня він надавав медичну допомогу пораненим військовослужбовцям, бачив біль війни, людські страждання та ціну кожного врятованого життя. Саме цей досвід змінив його світогляд і зміцнив рішення стати не лише медиком, а й захисником своєї держави.
У 2024 році Олексій Мельніченко добровільно приєднався до лав Збройних сил України. Служив медичним братом евакуаційного відділення. На передовій його головною зброєю були знання, мужність і самовідданість. Він рятував життя побратимів, евакуйовував поранених із найнебезпечніших ділянок. За період захисту Батьківщини був нагороджений медаллю, мав статус Ветерана війни, учасника бойових дій.
Молодший сержант Олексій Мельніченко загинув 26 липня 2026 року в районі населеного пункту Бунчужне Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було 23 роки…
Попри свій молодий вік Олексій Мельніченко був людиною великої душі й доброго серця. Щирий, людяний, чуйний і відповідальний.
Артем Березко народився 19 грудня 1989 року у Кропивницькому. Освіту здобув у ліцеї “Науковий”. По закінченню закладу освіти вступив до Кіровоградського аграрного технікуму. Працював на різних підприємствах міста.
У червні 2024 року Артем Березко приєднався до лав Збройних сил України. Служив на посаді старшого стрільця-оператора штурмового відділення спеціального батальйону “Шквал”.
Свій останній бій солдат Артем Березко прийняв 4 лютого 2025 року в районі населеного пункту Срібне Донецької області.
Весь цей час Артема Березка вважали безвісти зниклим. Довгий час рідні та близькі жили в невідомості, з надією чекали будь-якої звістки, вірили у його повернення та не втрачали надії. Цей період став важким випробуванням для родини, сповненим болю, тривоги й очікування. Збіг ДНК підтвердив загибель воїна. Йому було 35 років…
Артем Березко був доброю, щирою, життєрадісною людиною, вірним другом і відданим побратимом. Його назавжди запам’ятають як людину з великим серцем, яка до останнього залишалася відданою Україні.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям!
Вічна пам’ять Героям нашого часу!
Залишити коментар: