У Кропивницькому, по вулиці Пашутинській, 44, запрацював громадський дім “Земляцтво Донеччини”. Його відкриття ініціювали переселенці з Краматорська під опікою Фонду розвитку громади та БО “МБФ “Руки друзів”.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Відкриття простору приурочили до 185 річниці з часу заснування Краматорська, яке місто відзначає 26 вересня. Першими на стінах нового приміщення у Кропивницькому розмістили картини краматорчанки Вікторії Гончаренко. Виставка пані Вікторії була останнім заходом, який Фонд розвитку громади відкрив у Краматорську. Це було ще у квітні, а за кілька тижнів команда остаточно вирішила релокуватись.
Під час відкриття громадського дому “Земляцтво Донеччини” гостям пропонували писати вітання для рідного міста і розміщувати свої записки на корковій дошці. Ще одним “пунктом” для ностальгії стала карта Краматорська та його “місць сили”, створена Оленою Костенко – кураторкою культурних заходів, культурологинею, корінною жителькою Краматорська.
Команда, яка працюватиме у “земляцтві Донеччини” – це члени ГО “Фонд розвитку громади” та БО “МБФ “Руки друзів”. Історії кожного містять по кілька “рідних” після Краматорська міст. Два роки на Вінниччині, у місті Бар, повернення у Краматорськ, знову прощання з рідним містом і нарешті знайомство з Кропивницьким…
Як розповів керівник обох спільнот Станіслав Черногор, у громадському домі планують підтримувати не лише тих, хто був змушених виїхати через війну з Донеччини, а всіх внутрішньо-переміщених осіб. Для них діятиме два напрямки – психоемоційної підтримки та допомоги в соціальних питаннях.
“Ми б хотіли, щоб наш новий простір не асоціювався з місцем видачі гуманітарки, а був місцем для спілкування, місцем, де люди берегли свою ідентичність. Я сам переселенець із 2022 року, у нашій команді є переселенці з Донецька з 2014 року. Я помітив, що гуманітарну або соціальну допомогу в Україні надають містечково. Я сам з Краматорська і я не маю до кого звернутись тут, бо хаб допомоги Краматорську працює лише в Дніпрі та Києві. А куди звертатись мешканцям Донецька, Горлівки? Тут ми можемо їх знайомити один з одними, тримати в українському контексті. Плануємо різні заходи – від майстер-класів до зустрічей із надавачами соціальних послуг”, – пояснив Станіслав Черногор.
Під час розмови із журналістами Станіслав час від часу був змушений відволікатись: у приміщення входили люди, яких він не міг залишити без обіймів. Один із них – пан Олег, який з 2014 року допомагав українським військовим, які обороняли Донецький аеропорт.
А ось мама трьох діток Оксана (ім”я змінене), чий чоловік працює поліцейським у Краматорську. З маленькою Лідочкою на руках, вона привела старших сина й доньку плести браслети та робити композиції з квітів.
Про культурну складову “Земляцтва Донеччини”, а також про те, як обирали Кропивницьких для відкриття “земляцтва” розповіла Олена Костенко – керівниця одного з проектів Фонду розвитку громади. Вона вдруге виїхала з Краматорська у квітні цього року.
“На початку вторгнення ми всі разом командою релокувались на Вінниччину, жили там два роки і згодом частина повернулась до Краматорська. У місті залишалось 80 тисяч людей і не функціонувало жодного культурного центру, тому ми взяли цю місію на себе. Тим часом частина команди приїхала в Кропивницький, у тому числі й Станіслав. Він постійно їздив між Вінницею та Краматорськом і коли ми зрозуміли, що треба релокуватись, ми вирішили, що це буде Кропивницький. У нас у центрі міста був офіс, але почались такі обстріли, що дуже ми переживали, що хтось може загинути по дорозі до нас. Тут ми не боїмось”, – поділилась своєю історією Олена.
А ще жінка зізналась: встигла полюбити Кропивницький. За особливу атмосферу центральних вулиць, затишок і… насичену театральну програму.
Нагадаємо, у громадах Кіровоградщини готують ще 4 тисячі місць для переселенців.
Читайте також: Не зламалися: як сім’я ветерана-переселенця почала нове життя на Кіровоградщині
Залишити коментар: