У Львові майстриня вручну виготовляє екзопротези для поранених військових (ВІДЕО)
У львівському реабілітаційному центрі UNBROKEN виготовляють протези очей, носів, вух і пальців для людей, які отримали поранення на війні. Цим займається Таїсія Ярова — одна з небагатьох екзопротезисток в Україні. Журналістка «Львівської Мануфактури новин» побувала в її майстерні та дізналася, як ця робота змінила її життя.
До цієї професії Таїсію привела особиста трагедія. До 2022 року вона мала власний бізнес і багато працювала за кордоном. Проте на початку повномасштабного вторгнення у бою під Кліщіївкою загинув її племінник — майстер-сержант Влад. Після цього жінка залишила звичне життя й переїхала до Львова, аби допомагати людям.
Для цієї роботи Таїсія мала унікальний багаж знань: художню освіту, медичну підготовку та магістратуру з біоінженерії. Зараз вона також навчається у Львівській політехніці за спеціальністю виготовлення ортопедичних виробів. Каже: усе в її житті склалося невипадково.
Її майстерня поділена на гіпсувальну, полірувальну та художню зони. Більшість інструментів — саморобні, адже необхідного обладнання в Україні майже немає, тому Таїсія пристосовує все власноруч. Процес починається зі зліпка або 3D-сканування, далі — пластилін, віск і серія примірок. На виготовлення готового протеза пацієнти чекають від двох до трьох тижнів.
Кожен протез індивідуальний: Таїсія вручну відтворює зморшки, пігментні плями та текстуру шкіри. Трапляються й нестандартні запити — деякі пацієнти просять, наприклад, повністю чорне око. Майстриня каже, що це має справді ефектний вигляд. Адже протез тут ніколи не є шаблонним — він відображає особистість конкретної людини.
«Це неможливо поставити на конвеєр. Це більше мистецтво, ніж професія», — каже Таїсія.
Екзопротези виконують не лише естетичну, а й практичну функцію. Носовий протез захищає слизову оболонку від пересихання та інфекцій, поки пацієнт очікує на реконструктивну операцію. Протези пальців частково повертають функціональність руки. Тобто кожен виріб одночасно вирішує і медичне, і психологічне завдання.
В Україні цієї професії ніде офіційно не навчають — знання передаються від майстра до майстра. Таїсія сподівається згодом передати свій досвід доньці, яка нині завершує навчання у медичному коледжі й, можливо, також обере цей шлях.
«Ця робота не зупиниться, поки триває війна», — зазначає Таїсія.
