9 жовтня в Ренійській міській раді родині полеглого захисника України, молодшого сержанта Маргази Романа Валерійовича, вручили відомчу відзнаку Міністерства оборони України «Знак пошани». Про це повідомляє Бессарабія.UA з посиланням на пресслужбу громади.
Маргазу Романа нагородили посмертно за особистий внесок у розбудову, розвиток і забезпечення життєдіяльності Збройних сил України, досягнення високих показників у військовій службі та сумлінне виконання обов’язків. Відзнаку родині захисника передав міський голова Рені Ігор Плєхов.
Роман народився 16 жовтня 2001 року у Рені. Тут минуло його дитинство, шкільні роки, тут він мав друзів і людей, які його любили та знали. Після закінчення Ренійської школи №5 хлопець пов’язав своє життя з військовою службою. Проходив строкову службу в Національній гвардії України, навчався у Золочеві на кінолога, а з 2020 року служив кінологом у лавах Нацгвардії.
Наприкінці 2021 року контракт завершився, і Роман повернувся додому — молодий, усміхнений, сповнений сил і планів на майбутнє. Здавалося, попереду на нього чекає довге життя, у якому буде місце для роботи, друзів, родини та здійснення мрій. Однак усі ці плани перекреслила повномасштабна війна.
8 березня 2022 року він знову став до лав захисників України. Роман не залишився осторонь, бо вважав своїм обов’язком захищати рідну землю.
Ті, хто знав Романа, згадують його з теплом. Веселий, щирий, добрий, сміливий, чесний і життєрадісний — саме таким він назавжди залишиться в пам’яті тих, хто був поруч. Ще зі шкільних років Роман захоплювався КВК, умів влучно пожартувати й подарувати усмішку іншим.
Для рідних він назавжди залишиться не лише військовослужбовцем і захисником, а передусім сином, братом і другом — тим самим Романом, якого вони знали й любили з дитинства.
3 березня 2024 року захисник востаннє вийшов на зв’язок із рідними. Через кілька днів стало відомо про його зникнення безвісти. Для родини почалося найважче — чекати й сподіватися. Вірити, що він живий, що повернеться, що телефон знову задзвонить і пролунає знайомий голос.
Але 14 березня родина отримала страшну звістку — молодший сержант загинув. А через два дні Ренійська громада провела молодого захисника в останню путь. Сьогодні його вже немає поруч, але він продовжує жити у пам’яті тих, хто його любив, у світлинах, спогадах і добрих словах.
На Алеї Слави міста Рені серед портретів полеглих воїнів — і портрет Романи Маргари. Його погляд нагадує нам про зовсім молодого хлопця, який мав би жити, мріяти, будувати своє майбутнє. Але замість цього він віддав своє життя за майбутнє України.
Державна нагорода, яку сьогодні отримала родина, — це не просто відзнака. Це знак вдячності держави й пам’яті про людину, яка до кінця залишалася вірною своїй країні.
Вічна пам’ять та шана Герою!