У Шепетівці відкрили меморіальну дошку та мурал «Генералу»
Сьогодні, 22 травня, на базі Шепетівського НВК № 3 відбулася щемлива та знакова подія для всієї громади. На фасаді закладу урочисто відкрили меморіальну дошку та масштабний мурал, присвячені пам’яті випускника школи — легендарного спецпризначенця, лейтенанта та Героя України (посмертно) Костянтина Михальчука на позивний «Генерал».
Стіни рідного закладу знову зустріли свого випускника, але тепер його погляд увічнено в камені та на масштабному стінописі. Подія зібрала разом родину загиблого воїна, його бойових побратимів, однокласників, учителів та вихованців ліцею.
Рішення про встановлення меморіального знаку було ухвалене виконавчим комітетом Шепетівської міської ради ще 20 березня цього року.
Символічно, що пам’ять воїна вшанували саме в Шепетівському НВК № 3 (до складу якого входить школа ім. Н. Рибака та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою). Тепер щодня сотні учнів, заходячи до закладу, бачитимуть обличчя людини, яка виборювала їхнє право на майбутнє.
Символ мужності на стінах рідної школи
Захід, приурочений до Дня Героїв, став символом не лише глибокого колективного болю, а й безмежної гордості громади за своїх захисників. Церемонія розпочалася під звуки ліричної музики. Біля загорнутої у синьо-жовтий стяг меморіальної дошки застигла почесна варта. Атмосферу пронизливої тиші розірвали перші слова ведучих:
«Час, немов перевіряючи на міцність, піддає нас новим і новим випробуванням. Немає нічого важливішого, ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває величного сенсу».
Під командуванням військового керівництва підрозділу на подвір’я школи урочисто внесли бойовий прапор частини, у якій служив Костянтин. Після виконання Державного Гімну присутні згадали життєвий шлях видатного земляка.
Директорка навчального закладу Лілія Бабак під час виступу підкреслила, що для школи це величезна втрата, але водночас і велика честь — виховати таку людину. Колись Костянтин ділив із друзями шкільну парту та будував плани на майбутнє, а сьогодні його ім’я назавжди вписане в пантеон слави України.
«Назавжди в строю»: 21 янгол-охоронець навчального закладу
Цей біль для громади є спільним і масштабним. Ведучі оголосили шокуючу та водночас героїчну цифру: 21 випускник цієї школи віддав життя за волю України.
Під звуки метронома під час хвилини мовчання ліцеїсти поіменно згадали кожного полеглого воїна-випускника: Ярослава Давидова, Героя України Володимира Українця, Олександра Ковтонюка, Віталію Каплана, Юрія Несваволя, Андрія Журибіду, Сергія Степича, Андрія Кравчука, Максима Яремчука, Богдана Бойка, Олексія Владюка, Богдана Шахова, Олександра Сідлецького, Володимира Пеничного, Романа Паламарчука, Сергія Бочарова, Миколу Пазиняка, Ігоря Остахова, Дениса Лебедєва, Олега Лізанця та самого Костянтина Михальчука.
На кожне виголошене ім’я молодь єдиним голосом відповідала:
«Назавжди в строю!».
Камінь, стінопис та кольоровий дим пам’яті
Право відкрити меморіальну дошку надали найріднішим людям Костянтина. Коли синьо-жовта тканина спала з граніту, присутні не стримували сліз. Чин освячення пам’ятного знаку провів Отець Василь.
Окрім меморіальної дошки, на території закладу презентували масштабний мурал (стінопис) із зображенням Костянтина Михальчука. Виконала мурал художниця із Києва.
Символічним та емоційним фіналом заходу стало покладання квітів до підніжжя стінопису. Під патріотичний музичний супровід присутні запалили кольорові димові шашки у синіх та жовтих кольорах, які розфарбували небо над школою — те саме небо, яке тепер тримають її випускники-янголи.
«Допоки ми живі — житиме пам’ять про Героїв. Наші герої з меморіальних дошок щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом учнів, містян, і нагадуватимуть кожному з нас, що вони поклали життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні», — зазначили організатори на завершення церемонії, що завершилася трикратним і потужним: «Слава Україні! Героям Слава!».
Батько загиблого Героя від усієї родини подякував всім, хто долучився до вшанування пам’яті Костянтина.
Віхи подвигу: життєвий та бойовий шлях «Генерала»
Костянтин Михальчук народився 19 грудня 1989 року у Шепетівці. Саме тут минули його дитинство та юність. Навчався у НВК № 3, а згодом вступив до ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Ще зі шкільних років вирізнявся дисципліною, витривалістю та наполегливістю. Серйозно займався бойовим самбо, брав участь у численних змаганнях і у 2008 році здобув звання чемпіона України серед молоді.
Після школи Костянтин навчався у Національному університеті біоресурсів та природокористування України. Певний час проходив службу у спецпідрозділі «Беркут», однак після початку російської агресії у 2014 році добровільно став на захист України.
Свій бойовий шлях він розпочав у складі елітної 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, де служив снайпером-розвідником. Уже тоді побратими говорили про нього як про надзвичайно сміливого, рішучого та професійного військового, який завжди готовий іти у найнебезпечніші завдання.
Після демобілізації Костянтин не залишив військову справу. У 2015 році він став одним із засновників та очільником громадської організації «Шепетівська спілка учасників бойових дій в зоні АТО», активно допомагав ветеранам та побратимам, а також був депутатом Шепетівської міської ради.
У 2016 році підписав контракт із Силами спеціальних операцій та приєднався до Окремого центру спеціальних операцій «Захід» імені князя Ізяслава Мстиславича. Костянтин став одним із перших військових, хто успішно пройшов надскладний Q-курс спецпризначенця — один із найважчих військових вишколів в Україні.
Він пройшов шлях від розвідника до командира групи. Після важких боїв за Сєвєродонецьк перебрав на себе командування підрозділом через поранення командира. Побратими згадують його як універсального фахівця найвищого рівня — «Генерал» однаково професійно володів навичками спецрозвідки, управління безпілотниками, вибухотехніки та штурмових операцій.
Із перших днів повномасштабного вторгнення росії Костянтин виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту. Він обороняв Київщину, брав участь у боях за Бучу, Ірпінь та Мощун, працював у тилу ворога, проводив замінування і розмінування, евакуйовував поранених побратимів та цивільних під щільним вогнем окупантів.
Саме Костянтин під шквальним вогнем виніс із поля бою тіло Героя України Олексія Скоблі, перебуваючи лише за кілька десятків метрів від російських позицій.
Воїн пройшов Донеччину, Запоріжжя та Харківщину. Проводив спеціальну розвідку, здобував критично важливу інформацію про дислокацію російських військ та техніки. Під час боїв за Сєвєродонецьк на надувному човні евакуював через річку до Лисичанська українських військових, поранених та загиблих бійців. Із заблокованого Бахмута вивіз тіло Героя України Дмитра Крамара.
Будучи старшим розрахунку безпілотників, «Генерал» особисто знищив 10 одиниць ворожої броньованої техніки.
На момент останньої ротації лейтенант Костянтин Михальчук перебував на посаді інженера загону та готувався очолити роту. Йому довіряли побратими, за ним ішли люди, адже він ніколи не ховався за чужими спинами й завжди дбав про особовий склад.
27 травня 2024 року Костянтин Михальчук загинув у бою з російськими окупантами на Харківщині.
Йому було лише 34 роки…
Людина, яку поважали всі
Попри величезний бойовий досвід, Костянтин залишався простою та щирою людиною. Побратими згадують його як веселого, світлого чоловіка з сильним характером і гострим почуттям гумору.
Засновник рекрутингової організації Lobby X Владислав Грезєв, який близько товаришував із «Генералом», згадує їхню першу зустріч у березні 2022 року в охопленому боями Ірпені:
«Я тоді допомагав із евакуацією цивільних, а Костя з його групою заходили в тил ворога працювати. З того моменту ми почали товаришувати. Костя був дуже світлою людиною. Веселою, з гарним армійським почуттям гумору. Завжди дбав про свій особовий склад, це для нього був пріоритет № 1. Він вів за собою, і йому беззаперечно довіряли. Він справді був небайдужим і завжди шукав вихід, як попри всі армійські складнощі зробити те, що треба».
Окрім військової справи, Костянтин захоплювався спортом, дайвінгом, полюванням, зброєю. Навіть під час війни не припиняв навчатися — у 2024 році заочно здобув ступінь магістра за спеціальністю «Практична психологія та соціальна педагогіка».
Місце останнього спочинку
Свій останній спочинок та вічний спокій лейтенант Костянтин Михальчук знайшов на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове міста Хмельницького. Саме там, поруч із іншими титанами сучасної війни, поховано Героя України.
Його могила стала місцем шани для побратимів, які з’їжджаються з різних куточків фронту, аби віддати честь своєму командиру.
Найвища нагорода та незагоєна рана родини
Також йому присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади».
У воїна залишилися дружина, син та батьки.
Пам’ять, яка житиме у стінах рідної школи
Сьогодні меморіальна дошка та мурал стали не просто елементами пам’яті. Вони стали символом цілої епохи українських воїнів — тих, хто віддав молодість, силу та життя за Україну.
Для учнів НВК № 3 це відтепер щоденне нагадування про людину, яка колись навчалася поруч із такими ж школярами, але у вирішальний момент історії стала на захист держави.
І тепер його погляд зі стіни школи ніби говорить кожному: свобода ніколи не дається без боротьби.
