Учителька з Єрківської громади виходжує совиня після травми

Педагогиня Єрківського ліцею Інна Куцаєнко-Нестеренко відома на Калинопільщині своєю волонтерською та благодійною діяльністю. З першого дня війни вона активно допомагає військовим, а також уже довгий час опікується знедоленим тваринами й птахами. Нині у зооволонтерки під наглядом чимало собак, котів, дві зайчихи, а тепер ще й з’явилося молоде совиня, яке жінці передав знайомий водій молоковоза, запідозривши, що птах не може добре літати, а, отже, – врятуватись.

Совиня на реабілітації: сон та їжа

«Першим ділом я замовила для совиняти корм. Оскільки в нього досить вибагливе меню: воно харчується насамперед мишами, добовими курчатами та личинками зофобасів», – розповідає Інна.

Птах практично ручний, людей не боїться. Поки їхала посилка з його кормом, жінка годувала його курятиною.

Оскільки лікарів, що спеціалізуються на таких пацієнтах поблизу не знайшлося, волонтерка звернулася за допомогою у визначенні діагнозу в чат GPT. Очевидних травм у совиняти не виявлено, лиш одне око в нього закривалося окремо. ШІ припустив, що це ознака забиття голови – найпоширеніша проблема сов. Тоді птах не може літати, бо в нього порушена концентрація. Порадив перетримати його в темному приміщенні, в коробці, днів 3-5, поки одужає.

Зараз птах літає, але лиш на дуже короткі відстані. «Він може перелетіти з кімнати в кімнату. У вікна не б’ється, як то, буває, інші пташки, поводить себе так, ніби він у мене постійно жив, – зазначає доглядальниця. – Вдень спить у коробці, а вночі виявляє активність: літає, шипить, клацає дзьобом. Годую я його пінценом, щоб не вкусив, прикриваючи йому голову рушничком, бо дуже нею крутить. Води взагалі не п’є, така специфіка виду, але ноги залюбки миє у поїлці».

У будинку волонтерки мешкають також інші тварини: 2 врятовані зайчихи, папуга, морська свинка і собачка чихуахуа. На всіх, крім собані, совеня реагує спокійно, а от коли контактує з чихуахуа, розпрямляє крила і починає клацати дзьобом. Песик, звісно, з цікавості до нього підбігає. Поки що невідомо, ким є совиня за статтю. Тож тимчасово Інна назвала його Філею. Як птах одужає, планує випустити його у природу.

Як поводять себе в хаті зайці?

Зайчинята до Інни потрапили теж ще малими. Залишились без мами. Довелось їх рятувати від можливих небезпек. Нині живуть у хаті. Мають клітку, де їдять та справляють нужду. Коли господарі вдома, їх випускають побешкетувати. Зайчихи люблять стрибати, часто до метра у висоту, ніжитись у кріслах та на дивані.

«Дуже чистоплотні тварини, ніколи немає проблем з туалетом, все роблять в клітці», – наголошує наша співрозмовниця. Єдина незручність – треба ховати від них вазони, бо погризуть».

А що з кажаном?

Якось Інна виходжувала кажана. Знайшла його в лютому біля Калинопільської бібліотеки, упав з даху, був дуже знесиленим. Спершу жінка думала, що він мертвий, але з’ясувалось: живий! Мешкав у неї у ванній, бо в хаті заплутувався в тюль. У квітні його випустили в природне середовище.

У мріях лисичка й ворон

Домоволодіння Інни давно нагадує Ноїв ковчег. Кого жінка тільки не рятувала?! Хто тут тільки не мешкає?! Є і червоновухі черепахи, і мадагаскарські таргани, й папуга, й коти, й зайці, й собаки… І на всіх у волонтерки вистачає любові й турботи. Але є в неї також ще одна мрія: завести лисичку й ворона. «Бо дуже розумні й дуже потішні», – каже.

А ви маєте якихось домашніх улюбленців? Чи рятуєте тварин, що потрапляють у біду? Розкажіть у коментарях про ваш досвід. І пам’ятаймо: тварини для нас – мить життя, ми для них часто – цілий світ…

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

 Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію