Угоди з прокурорами хочуть вивести з тіні, але в законопроєкті знайшли лазівку для засекречування платежів
Хто, кому і скільки платить за угодою про визнання винуватості — цю інформацію хочуть зробити відкритою для суспільства. Однак навіть після ухвалення відповідного закону судові засідання можуть залишитися закритими, а вироки — недоступними в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Водночас одне положення законопроєкту фактично може звести нанівець усю ідею прозорості таких угод.
Йдеться про законопроєкт № 15563 від 27 серпня 2026 року «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про доступ до судових рішень» щодо прозорості та публічності угод про визнання винуватості».
У НААУ визнали необхідність запропонованих змін, однак звернули увагу на низку недоліків, які можуть нівелювати очікуваний результат.
Що хочуть змінити в порядку укладення та оприлюднення угод
Законопроєкт спрямований на забезпечення прозорості та публічності угод про визнання винуватості, посилення судового і суспільного контролю за їхнім змістом, а також запобігання прихованим майновим домовленостям і платежам на користь третіх осіб.
Необхідність змін автори законодавчої ініціативи пов’язують, зокрема, зі значним поширенням практики укладення таких угод. У 2025 році Вищий антикорупційний суд ухвалив 109 вироків, із яких 72 — на підставі угод.
Законопроєкт передбачає відкритий судовий розгляд умов угоди щодо визнання винуватості, покарання, майнових зобов’язань, відшкодування шкоди, сплати коштів до Державного бюджету та задоволення цивільного позову.
Водночас пропонується заборонити передбачати в угоді платежі будь-яким особам, крім коштів, що зараховуються до Державного бюджету України, та коштів за задоволеним цивільним позовом.
Також документом передбачається обов’язкове оприлюднення затвердженої судом угоди про визнання винуватості та відповідного вироку в Єдиному державному реєстрі судових рішень не пізніше п’яти днів із дня затвердження угоди.
Окремі зміни стосуються наслідків невиконання майнових зобов’язань за угодою, зокрема встановлення прокурором факту їх невиконання та звернення до суду з питанням про скасування вироку.
Як угоди про визнання винуватості можуть залишитися засекреченими
Адвокати визнають: необхідність коригування кримінально-процесуального інституту угод про визнання винуватості назріла давно. Законопроєкт в асоціації вважають актуальним, своєчасним і спрямованим на розв’язання важливих проблем правозастосування.
Водночас ключове застереження адвокатів стосується запропонованої нової частини восьмої статті 27 КПК України, яка регулює гласність і відкритість судового провадження.
Згідно із законопроєктом, інформація про розмір, підставу, спосіб та одержувача будь-яких платежів, передбачених угодою про визнання винуватості або вироком, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Однак із цього правила передбачені винятки — для відомостей, що становлять державну таємницю відповідно до закону, та інформації, яка містить персональні дані.
Саме це формулювання, на переконання НААУ, здатне знівелювати мету законодавчих змін.
В асоціації пояснили, що керівник будь-якого органу досудового розслідування, наприклад керівник підрозділу НАБУ, відповідно до положень КПК має процесуальні повноваження ухвалити постанову про застосування до особи, яка уклала угоду з прокурором, заходів безпеки у вигляді заборони оприлюднення даних про неї. Це належить до його дискреційних повноважень.
Така постанова автоматично надасть відомостям про особу та умови її угоди з прокурором статусу державної таємниці, що призведе до закриття доступу до відповідної інформації для широкого загалу.
Надалі, за описаним адвокатами механізмом, суд буде змушений ухвалити рішення про забезпечення безпеки учасників кримінального провадження шляхом проведення закритого судового розгляду з подальшим обмеженням доступу до вироку в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, на думку НААУ, збереження винятку щодо державної таємниці та персональних даних може призвести до того, що передбачена законопроєктом відкритість інформації про платежі за угодами фактично не буде забезпечена.
Чому заборона закривати судові засідання може не спрацювати
Ще одну проблему адвокати вбачають у суперечності між положеннями запропонованої частини восьмої статті 27 КПК України.
Зокрема, її третій абзац передбачає обмеження повноважень суду щодо закриття судового засідання та доступу до вироку. Суд не матиме права ухвалити рішення про проведення закритого засідання або обмежити доступ до вироку в частині відомостей про майнові зобов’язання сторони угоди, розмір коштів, що підлягають сплаті, їхню правову підставу та одержувача.
Однак попередній абзац цієї самої частини містить виняток, який дозволяє обмежувати доступ до відомостей, що становлять державну таємницю, та інформації, яка містить персональні дані.
Наявність такого винятку фактично надає суду можливість застосовувати його до всіх ситуацій, які будуть предметом судового засідання щодо затвердження угоди.
Таким чином, за оцінкою адвокатів, якщо законопроєкт ухвалять у запропонованій редакції, ситуація з доступом до інформації про угоди про визнання винуватості може залишитися такою самою, як і до внесення законодавчих змін.
Чи потрібно публікувати в Реєстрі самі угоди про визнання винуватості
Окреме зауваження НААУ стосується пропозиції оприлюднювати в Єдиному державному реєстрі судових рішень не лише вироки, якими затверджено угоди про визнання винуватості, а й тексти самих угод.
Законопроєкт передбачає, що затверджена судом угода та відповідний вирок мають бути оприлюднені в Реєстрі не пізніше п’яти днів із дня її затвердження.
Крім того, пропонується доповнити статтю 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» новою частиною сьомою. Відповідно до неї угоди про визнання винуватості, затверджені судом, включатимуться до Реєстру як документи, що є невід’ємною частиною судового рішення. Угода повинна вноситися одночасно із судовим рішенням, яким її затверджено, та оприлюднюватися разом із ним.
У НААУ вважають таке рішення дискусійним.
Адвокати нагадали, що КПК України вже передбачає процесуальний механізм затвердження угод про визнання винуватості. Зокрема, частина перша статті 474 КПК визначає, що в разі досягнення угоди до суду з підписаною сторонами угодою надсилається обвинувальний акт.
За результатами затвердження угоди суд ухвалює обвинувальний вирок, у якому викладаються її положення.
Саме обвинувальний вирок надалі вноситься до Єдиного державного реєстру судових рішень. Натомість текст угоди як окремий документ наразі в Реєстрі не публікується.
У зв’язку із цим НААУ пропонує розглянути можливість обмежитися внесенням до ЄДРСР повного тексту обвинувального вироку, в якому міститься вся інформація про умови укладеної сторонами та затвердженої судом угоди.
Запропоновані положення щодо обмеження права суду закривати доступ до угоди або відкладати її оприлюднення потребують урахування чинного механізму, за якого сам текст угоди до Реєстру не вноситься.
Проблема відкриття персональних даних учасників угод
Адвокати порушили й питання захисту персональних даних учасників кримінальних проваджень.
Наразі в Єдиному державному реєстрі судових рішень персональні дані таких осіб анонімізуються. Зокрема, прізвища, імена та по батькові замінюються умовними позначеннями «ОСОБА_1», «ОСОБА_2» тощо.
Адвокати звернули увагу на те, що відкриття персональних даних учасників угод про визнання винуватості за одночасного збереження анонімізації даних учасників інших категорій кримінальних проваджень складно визнати обґрунтованим.
Тому питання відкритості відповідних відомостей, на думку НААУ, необхідно розглядати з урахуванням загального порядку оприлюднення судових рішень та захисту персональних даних учасників кримінального судочинства.
Що пропонують змінити в порядку реагування прокурора на невиконання угоди
Ще один блок зауважень стосується запропонованих змін до статті 476 КПК України, яка регулює наслідки невиконання угоди.
Законопроєктом передбачається доповнити цю статтю новою частиною шостою.
Відповідно до запропонованої норми, у разі невиконання або часткового невиконання у строк, установлений угодою та вироком, майнового зобов’язання щодо сплати коштів, які підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, прокурор зобов’язаний вжити передбачених КПК заходів для встановлення факту такого невиконання або часткового невиконання та вирішення питання про його наслідки.
Водночас законопроєкт не встановлює конкретного строку, протягом якого прокурор має здійснити відповідні дії.
На думку адвокатів, запропоновану норму доцільно доповнити положенням, яке визначатиме строк для вжиття прокурором заходів щодо встановлення факту невиконання або часткового невиконання майнового зобов’язання та вирішення питання про наслідки такого порушення.
Крім того, пропонують встановити конкретний строк, протягом якого прокурор повинен звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку, якщо особа не виконала або частково не виконала майнове зобов’язання, передбачене угодою.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
