Україні бракує робочих рук: економісти пояснили, чому ринок праці та демографія виходять у ключову кризу
В Україні одночасно посилюються два взаємопов’язані процеси: хронічний дефіцит робочої сили та глибокі демографічні зміни, які прискорилися через війну, масову міграцію та структурні перекоси на ринку праці. Бізнес уже сьогодні говорить про тисячі незакритих вакансій у критичних секторах – від будівництва до промисловості, а економісти попереджають, що це не тимчасовий дисбаланс, а довгостроковий виклик для всієї моделі відновлення країни.
«Економіка зростає, але впирається в людей»
Економіст Сергій Фурса наголошує, що попри війну українська економіка продовжує демонструвати зростання, однак саме нестача працівників дедалі більше визначає її межі.
«Українська економіка, попри всі виклики війни, продовжує зростати вже кілька років поспіль. Але якщо подивитися на бізнес, то він постійно повертається до однієї і тієї самої проблеми браку людей. І це вже не локальна історія окремих галузей, а системне обмеження для всієї економіки», – зазначає Фурса.
Він пояснює, що дефіцит кадрів уже безпосередньо впливає на інвестиційні рішення компаній і темпи розвитку.
«Будь-який бізнес живе не лише сьогоденням, а й планами на кілька років вперед. І коли компанія не розуміє, де вона візьме працівників під нові проєкти, вона просто не інвестує. Це означає, що економіка втрачає потенціал зростання навіть тоді, коли є попит, є гроші і є ідеї», – каже він.
Фурса додає, що ринок праці вже увійшов у фазу, коли зростання зарплат не вирішує проблему, а лише частково її маскує.
«Ми бачимо, що зарплати зростають, іноді дуже швидко. Але це не нескінченний ресурс. Бізнес не може постійно перекладати дефіцит людей у підвищення витрат. У якийсь момент це впирається у межу, після якої починає страждати конкурентоспроможність», – пояснює економіст.
«Без людей не буде ні відновлення, ні економіки»: чому міграція та демографія формують довгу кризу
На думку Фурси, ключова проблема України полягає не лише у воєнних втратих чи тимчасовій міграції, а у довгостроковій зміні демографічної структури, яка визначатиме економіку десятиліттями.
«Ми повинні чесно говорити: економіка це не абстракція і не цифри у звітах. Це люди. Якщо немає людей, які працюють, виробляють, будують, обслуговують, то жодні інвестиції не мають сенсу. Просто немає кому це реалізувати», – наголошує він.
Економіст додає, що після завершення війни ситуація може стати ще складнішою.
«Після війни всі говорять про відбудову. Але відбудова це не тільки бетон і інфраструктура. Це насамперед робочі руки. І саме тут ми можемо зіткнутися з найбільшим дефіцитом. Бо частина людей не повернеться одразу, частина змінить сферу, а частина просто фізично вибула з ринку праці», – пояснює Фурса.
Він також підкреслює, що залучення іноземної робочої сили стає не питанням політичного вибору, а економічної необхідності.
«Це не історія про те, чи ми хочемо мігрантів, чи ні. Це історія про те, чи буде в нас економіка взагалі працювати. У XXI столітті країни конкурують за людей. І той, хто програє цю конкуренцію, автоматично програє економічний розвиток», – каже він.
«Питання стоїть просто: або ми знаходимо людей, або не будуємо країну»
Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник наголошує, що дискусія про міграцію в Україні часто емоційна, але реальні цифри показують зовсім іншу картину, ніж суспільні страхи.
«Сьогодні в Україні працює приблизно 9,5 тисяч іноземців. Якщо порівняти це з понад десятьма мільйонами українців, які офіційно працюють і сплачують податки, то стає очевидно: ми говоримо не про масову міграцію, а про дуже обмежені трудові кейси. Це радше тестування ринку, ніж реальний потік робочої сили», – пояснює він.
За словами експерта, інформаційний фон навколо теми мігрантів значною мірою перебільшений і часто не відображає реального стану ринку праці.
«У суспільстві формується враження, що йдеться про сотні тисяч або навіть мільйони людей. Але насправді цифри зовсім інші. І проблема не в тому, що мігрантів багато, а в тому, що в Україні критично не вистачає працівників у базових професіях», – каже Воскобойник.
Він підкреслює, що дефіцит особливо відчутний у будівництві та інфраструктурних проєктах.
«Ми маємо ситуацію, коли підприємства не можуть знайти людей навіть на добре оплачувані вакансії. Будівельники, слюсарі, електрики, водії це вже не дефіцитні професії, це критично дефіцитні професії. І без них просто неможливо рухати відновлення країни вперед», – зазначає він.
І додає, що вибір для держави є доволі прямим:
«Питання стоїть дуже просто: або ми знаходимо людей, або ми не будуємо країну. Тут немає складних формулювань чи проміжних варіантів. Якщо економіка не має робочої сили, вона не працює. Якщо вона не працює не буде ні відновлення, ні розвитку. І це треба прийняти як базову реальність», – підсумовує Воскобойник.
