Україні потрібен енергетичний перехід, щоб зберегти світло – Проєкт регуляторної допомоги

Після ударів Росії по критично важливих елементах електроенергетичної інфраструктури України, їй необхідно забезпечити не лише світло для громадян, підприємств і оборонних зусиль, але також реконструювати свою електроенергетичну систему та зробити її більш стійкою.

Про це йдеться в публікації старшої радниці Проєкту регуляторної допомоги (RAP) Моніки Моравєцької на Euraсtiv. 

На думку авторки, в Україні існує сильний консенсус щодо того, що майбутня система електроенергії буде стійкою. Оскільки країна наближається до  вступу в ЄС, європейські вимоги та енергетична та кліматична політика «дають чіткі орієнтири для майбутньої української енергетичної системи». 

Моравєцька зауважила, що попри війну, український уряд зберіг свої кліматичні амбіції та в травні 2023 року ухвалив Енергетичну стратегію України до 2050 року, яка передбачає до 2050 року нейтральний енергетичний сектор. 

«Необхідність декарбонізації та децентралізації енергетичної системи для України ніколи не була такою очевидною. Зважаючи на зниження вартості відновлюваних джерел енергії, переваги стійкості та підвищеної безпеки постачання, а також гостру потребу в європейській інтеграції, Україна має можливість йти стійким і доступним шляхом до декарбонізації», – йдеться в публікації.

Нещодавнє дослідження пропонує цінну інформацію про довгострокові сценарії декарбонізації для енергосистеми України. Дослідження підтверджує, що декарбонізація української електроенергетики до 2050 року є можливою як з технічного, так і з економічного погляду, вважає Моравєцька.

«Перехід до чистого нуля досяжний без нових ядерних реакторів, що підкреслює конкурентоспроможність відновлюваних джерел енергії на поточному ринку. Результати також підтверджують, що швидка поступова відмова від вугілля до 2030 року також можлива без загрози для безпеки постачання», – зазначила старша радниця RAP.

За її словами, перехід до декарбонізованого енергетичного сектору передбачає значні капіталовкладення, зокрема в інфраструктуру відновлюваної енергетики. Хоча це створює труднощі, зрештою скорочення витрат на паливо та викиди CO2 значною мірою компенсує ці витрати.

«Дійсно, дослідження робить висновок, що загальна вартість системи сценаріїв декарбонізації майже ідентична сценарію «бізнес-як-звичайний». Однак правда також полягає в тому, що перехід до декарбонізації може призвести до підвищення цін на електроенергію в короткостроковій перспективі, що вплине на споживачів. Щоб пом’якшити цей ефект, необхідні добре розроблені схеми підтримки, націлені на вразливих споживачів», – зауважила Моравєцька.

Вона додала, що сприяння заходам з енергоефективності на етапі реконструкції може полегшити навантаження на споживачів шляхом зменшення споживання енергії та загальних рахунків, навіть якщо питомі витрати будуть вищими.

ХОЧУ ДОПОМОГТИ KOSATKA.MEDIA! ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ?