«В Україні такого більше немає». У Музеї волинської ікони – унікальна виставка давнього церковного різьбярства

Церковні врата, розп’яття, фігури святих і херувимів, фрагменти іконостасів, підсвічники, скрині – в Музеї волинської ікони відкрили унікальну виставку пам’яток дерев’яного оздоблення місцевих храмів різних конфесій.

Виставку творів церковного сницарства ХVІІ-ХІХ століть під назвою «Художнє дерево у храмах Волині» презентували 15 серпня. Усі експонати походять з колекції музею. Багато витворів уперше представлено публіці.

Відзначимо, що художнє різьблення по дереву, або сницарство (від німецького Schnitzer – різьбяр) – один із найдавніших видів декоративно-прикладного мистецтва.

Серед галузей художньої деревообробки, виробами якої облаштовано українські церкви, різьба посідає найважливіше місце. Церковний інтер’єр обладнували виробами столярства – від дверних та віконних конструкцій до меблів, іконостаса, бічних вівтарів, аналоїв. На виставці представлено пам’ятки дерев’яного різьбленого облаштування волинських храмів XVII-ХІХ століть.

Однією з найбільш давніх та доволі рідкісних для декоративного церковного мистецтва Волині XVII століття є частина пристінного вівтаря з церкви в селі Борочиче на Горохівщині, відреставрованого 2014 року в Національному науково-дослідницькому реставраційному центрі України.

Вівтар складається з трьох частин: двох крил та навершя. Поверхню всіх фрагментів прикрашає високий об’ємний рельєф з рослинним орнаментом, доповнений на крилах скульптурними півфігурами ангелів. Давня ікона з ансамблю пристінного вівтаря не збереглася. На виставці її замінює «Римська ікона Богородиці» кінця XVII століття. До уваги відвідувачів представлено скульптури святих. Наприклад, тут є постаті святих Петра і Павла (з церкви села Здомишель колишнього Ратнівського району), образ пустельника святого Онуфрія (з Петропавлівського костелу Луцька), скульптури Святої і Євангеліста (з села Бужковичі колишнього Іваничівського району), образ невідомого Святого, єпископа римо-католицької церкви, придбаний у мешканця Луцька. Читати ще: «Олюднені образи»: до Луцька привезли 69 народних ікон з приватної колекції. Фото

Як розповіла провідна наукова співробітниця Музею волинської ікони Ірина Москалюк, до відкриття виставки «Художнє дерево у храмах Волині. ХVІІ-ХІХ століття» установа готувалася досить давно, що дозволило виважено підійти до підбору експонатів. Авторкою ідеї створення цієї виставки є колишня очільниця музею Тетяна Єлісєєва.

«Те, що ми сьогодні розглядаємо цю всю кількість сакральних пам’яток, – це заслуга і результат роботи всієї команди. Кожен працював у своїй сфері на повну силу, допомагаючи одне одному. І безперечно, це все можливо тільки тому, що на захисті нашої держави стоять Збройні сили України.

Ця виставка особлива, тому що вона підкреслює ще одну дуже глибоку грань колекції Музею волинської ікони. Завжди на першому плані, звичайно, була ікона. Сьогодні ж ми можемо бачити сакральні пам’ятки церковного різьбярства – художнє оформлення волинських храмів різних конфесій», – сказала Ірина Москалюк. Ініціаторка виставки Тетяна Єлісєєва прокоментувала, що нині в музеї представлено ту частину колекції декоративного різьблення і скульптури, яку опрацьовано, досліджено, відреставровано або підготовлено до експонування.

«На жаль, вона невелика. Під час наших експедицій у 80-х роках ми привозили ці витвори з православних храмів. За радянських часів багато було знищено, і в кращому випадку скульптура перебувала в православних храмах, її не використовували, але ми мали змогу привезти її сюди. Взагалі наприкінці 80-х років музей на прохання релігійних громад передавав багато пам’яток, які необхідні були на той час для проведення богослужіння… Це унікальні речі. І в наших волинських храмах можна побачити, наприклад, різьблені іконостаси, які не було знищено за Московії, ХVІІІ століття, бокові вівтарі. Вівтарі унікальні, в Україні таких більше немає.

Колекція надзвичайно цікава. Першочергово музей працював над реставрацією творів іконопису. Поступово ми почали звертатися до реставрації Царських воріт. Можна згадати дуже багато цікавих моментів, як, наприклад, ми везли до Києва врата із зображенням євангелістів. На щастя, ці пам’ятки збережено й відреставровано», – поділилася Тетяна Єлісєєва. Як вона додала, нова виставка засвідчує те, що колекція Музею волинської ікони насправді величезна.

Читати ще: Робота нелегка: у Музеї волинської ікони реставрують релігійний експонат XVIII століття

Із вітальними словами до присутніх звернулися, зокрема, заступник голови Волинської обласної ради Григорій Пустовіт, заступник начальника управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОВА Валерій Дмитрук, завідувач Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України Тарас Откович, завідувач відділення художніх ремесел Луцького училища будівництва і архітектури Андрій Стельмах, священнослужителі різних конфесій. «Сакральне мистецтво неймовірно глибоке. Символічне. Водночас митець обмежений правилами й канонами. Тому художнику, який творить сакральні вироби, набагато важче. Він має цим жити, пропускати це крізь свою душу, крізь своє уявлення, крізь своє розуміння, крізь свої знання. Дякую всім працівникам музею, реставраторам, а також усім, хто прийшов, аби подивитися, оцінити ці вироби, тому що не буває митця без глядача, без того, хто дивиться, хто оцінює, хто співчуває», – наголосив заступник голови Волинської обласної ради Григорій Пустовіт. Настоятель храму Святої Марії Магдалини в Луцьку, отець Олександр Колб відзначив, що волинські митці напрочуд талановиті, в чому він зумів переконатися особисто, оглядаючи пам’ятки не тільки в Україні, а й під час паломництва за кордоном.

«Я бачив роботи волинських майстрів у Греції, навіть на Афоні. Ці люди справді вміли зробити так, щоб увесь світ захоплювався і милувався. Нині працівники музею та реставратори дарують друге життя всім цим експонатам. На жаль, у церковному житті трапляється, коли ні прихожани, ні священник не вміють правильно зберегти якісь деталі й виносять їх на горище. А тут їм дають нове життя, показують їх, і вони знову викликають захват», – звернув увагу отець Олександр Колб. Читати ще: «Наша автентичність – у сільському побуті»: в Музеї Корсаків показують «Любість» Павла Мазая

Храми Волині – і православні, і католицькі, і греко-католицькі – протягом десятків років розорювали та знищували, попри це, вдалося зберегти цінні сакральні елементи, які, безумовно, є нашою спільною спадщиною, зауважив нотаріус Управління Луцької дієцезії Римо-католицької церкви в Україні отець Роман Власюк. «Наша спільна спадщина тут, на Волині, величезна. Ми зараз споглядаємо, наприклад, Царські ворота, хрести, феретрони. Це важливий літургічний аспект святинь. Але сьогодні хотілося би пригадати щось таке, як сімейна реліквія. Одного разу до мене прийшов чоловік, він приніс ікону, щоб віддати її до храму. Це мене здивувало. Бо дружина (це була ікона покійної дружини цього чоловіка) залишила її йому, родині. Сімейна реліквія – це та цінність, якої нас вчить релігія. Саме цих сімейних цінностей нас намагалися позбавити: цінність землі, краю, святість родини, подружжя. І це нам сьогодні нагадують ці святі ікони, ці святі предмети культу», – сказав отець Роман Власюк.

Першу екскурсію експозицією провела провідна наукова співробітниця музею Людмила Карпюк. Відзначимо, що з виставкою «Художнє дерево у храмах Волині. ХVІІ-ХІХ століття» можна буде ознайомитися в Музеї волинської ікони протягом кількох місяців у робочі години установи.

Як анонсували в музеї, нині майже завершено реставраційну роботу над нововіднайденим твором-шедевром українського іконописця Йова Кондзелевича, тож навесні його планують представити глядачам.

Ольга ШЕРШЕНЬ