Всеукраїнська Аграрна Рада закликає Кабінет міністрів України не надавати шроту та макусі пріоритет під час експорту в умовах критичного обмеження логістичних потужностей. Відповідне звернення ВАР направила Прем’єр-міністру України Сергію Корецькому, йдеться у повідомленні у Фейсбуці.

ВАР наголошує, що такі пропозиції, які неодноразово лунали від представників переробної промисловості, суперечать інтересам не лише агровиробників, а й держави в цілому.

“Шрот і макуха потрібні українському тваринництву та птахівництву як білкова складова кормів. Вони також можуть використовуватися у виробництві біогазу, як органічні добрива або сировина для їх виробництва”, — зазначають аграрії.

За незмінної пропозиції прискорення експорту цих продуктів посилить конкуренцію за них на внутрішньому ринку.

“Це підвищить собівартість молока, м’яса та яєць, погіршить економіку біогазових проєктів і доступність органічного живлення рослин”, — наголошує ВАР.

Водночас надання шроту та макусі пріоритету в експортній логістиці означатиме обмеження доступу до неї для інших аграрних вантажів.

“Пріоритет для шроту та макухи звужуватиме доступ інших вантажів до дефіцитних залізничних маршрутів, прикордонних переходів, суховантажних терміналів і суднових вікон”, — підкреслюють у ВАР.

За даними Мінагрополітики, у вересні фактичний експорт основних аграрних товарів становив 2,17 млн тонн. Із цього обсягу залізницею було перевезено 871,6 тис. тонн, морським транспортом — 1 145,8 тис. тонн, зокрема через порти Дунаю — 992,2 тис. тонн.

За оцінками ВАР, у разі надання шроту та макусі пріоритету їхній експорт може сягнути 380–390 тис. тонн на місяць. Разом із запропонованою УКАБ квотою пріоритетного експорту соняшникової олії у 400 тис. тонн на місяць це становитиме близько 36% усіх наявних експортних потужностей.

“У разі якщо пріоритетні вантажі будуть спрямовані на Дунай, що є найбільш зручним напрямом для їх експорту, цей канал буде завантажений ними на 68%”, — зазначають у ВАР.

Водночас, пріоритетний експорт шротів не має очевидного обґрунтування і з точки зору валютної виручки.

Зокрема, у Констанці соняшниковий шрот оцінюється у 255–265 дол. США за тонну, тоді як продовольча пшениця з вмістом білка 12,5% та кукурудза — у 272–275 дол. США, фуражний ячмінь — 265–268 дол. США. Ріпаковий шрот коштує 280–290 дол. США, тоді як соя — 460–470 дол. США, а насіння ріпаку — 535–545 дол. США за тонну.

“Витіснення цих культур з експортних каналів на користь шротів не гарантує збільшення валютної виручки на тонну вантажу, а може призвести до її зменшення”, — йдеться у зверненні.

ВАР також звертає увагу на наслідки для малих і середніх агропідприємств, які вже стикаються з низькими цінами та проблемами реалізації врожаю.

“Зменшення можливостей експорту зернових та олійних культур посилюватиме тиск на закупівельні ціни та затримуватиме їх реалізацію. Найбільше це вдарить по малих і середніх господарствах, які вже потерпають від низьких цін і неможливості своєчасно продати врожай та профінансувати наступний виробничий цикл”, — заявляє ВАР.

Запропонований підхід фактично створює механізм перерозподілу доходів на користь великих переробників.

“Вони отримують перевагу у збуті побічної продукції, тоді як первинні виробники втрачають альтернативні канали реалізації врожаю, а внутрішні споживачі шроту та макухи сплачують більше. Держава не повинна створювати умови для збагачення однієї групи учасників ринку за рахунок сільськогосподарських виробників та інших галузей української економіки”, — наголошується у зверненні.

ВАР закликає уряд не включати шрот і макуху до переліку вантажів, яким надається пріоритет під час експортних перевезень, перетину державного кордону та портової перевалки, а також забезпечити рівні й прозорі умови доступу виробників та експортерів аграрної продукції до дефіцитної транспортної інфраструктури.