Вчені розгадали таємницю величезної діри в Антарктиді

В Антарктиді морський лід, який її оточує, розростається назовні, фактично збільшуючи розмір континенту. Але взимку 2016 і 2017 років посеред морського льоду відкрилася діра розміром зі Швейцарію, такі проломи вчені називають ополонками

Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на Space.com.

Назвали пролом у кризі “ополонкою Мод-Райз”, так само як і підводну гору, що розташована під цією ополонкою в морі Ведделла. Дослідження показало, що пролом утворився в результаті взаємодії вітру, океанічних течій і підводної географії. Ця комбінація факторів створила ідеальні умови для танення морського льоду.

Ополонка Мод-Райз вже спостерігалася раніше, ніж у 2016 році. Перші відомості про неї з’явилися завдяки спостереженням супутників у 1970-х роках, зокрема взимку з 1974 по 1976 років. Тоді вчені передбачали, що діра буде з’являтися щороку взимку, але дослідження показало, що це не так. Пролом у морському льоду виникає різко і на короткий період часу.

“У 2017 році ополонка Мод-Райз залишалася відкритою найдовше з часів 1970-х років і набирала вражаючих розмірів”, — сказав керівник дослідження Адітья Нараянан, науковий співробітник Університету Саутгемптона в Англії.

За його словами, у 2016 і 2017 роках океанічна течія в морі Ведделла була набагато сильнішою, ніж зазвичай. Апвелінг, або підняття глибинних вод океану до поверхні, призвело до підняття більш солоної води.

“Подібний апвелінг пояснює танення морського льоду. Але в міру того, як морський лід тане, вода ближче до поверхні опріснюється, що припиняє перемішування. Тому для того, щоб ополонка зберігалася протягом такого тривалого часу, має бути залучений якийсь інший процес. Звідкись мав іти додатковий приплив солі”, — каже член дослідницької групи Фаб’єн Роке з Гетеборзького університету у Швеції.

Для розгляду цього питання вчені аналізували дані з супутників, автономних поплавців і датчиків, які були розміщені на морських ссавцях. Дослідження показало, що вири біля Мод-Райз перенесли у цей район більше солі, яка підіймається на поверхню за допомогою екманівської спіралі. У цьому процесі вода рухається під кутом 90 градусів до поверхні, зустрічаючись з вітром та впливаючи на океанічні течії.

“Залишки ополонок можуть існувати протягом кількох років після їх формування. Ці процеси можуть впливати на рух морської води і тепловий потік до континенту. Густі води, що утворюються тут, можуть розповсюджуватися по всьому світовому океану”, — додала членкиня дослідницької групи Сара Гілле.

Нагадаємо, що від Антарктиди відокремлюються шматки, і вчені прагнуть з’ясувати причини цього явища. Приблизно половина втрат крижаного континенту припадає на великі айсберги, що відділяються від нього — дослідники намагаються розгадати таємницю їх утворення.