Верховний Суд перегляне підхід до викрадення грошей через банкомати та платіжні картки
Чи можна вважати шахрайством зняття готівки через банкомат за допомогою підробленої банківської картки, якщо жодна людина не передавала кошти добровільно? Саме це питання стало предметом нового розгляду Верховного Суду.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду передала справу №755/8937/21 на розгляд Об’єднаної палати ККС, запропонувавши відступити від попереднього висновку іншої палати Верховного Суду. Якщо новий підхід буде підтримано, це може суттєво змінити практику кваліфікації злочинів із використанням платіжних карток та інших сучасних електронних платіжних засобів.
Предмет спору
Предметом розгляду стала справа громадянина Польщі, якого суди попередніх інстанцій визнали винним у низці кримінальних правопорушень, пов’язаних із використанням скімінгового обладнання, виготовленням підроблених платіжних карток, несанкціонованим втручанням у роботу комп’ютерних систем та заволодінням коштами клієнтів банку. За матеріалами провадження, обвинувачений встановлював на банкомати спеціальні пристрої для зчитування інформації з платіжних карток та приховані камери для фіксації PIN-кодів.
Отримані дані використовувалися для виготовлення дублікатів банківських карток, за допомогою яких надалі знімалися кошти з рахунків потерпілих. Дніпровський районний суд міста Києва кваліфікував такі дії, зокрема, за частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України як шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. З таким підходом погодився й апеляційний суд. Однак під час касаційного перегляду Верховний Суд поставив під сумнів саме юридичну природу такого злочину.
Чому Верховний Суд поставив під сумнів кваліфікацію як шахрайства
Ключове питання, яке має вирішити Об’єднана палата Касаційного кримінального суду, полягає не у способі викрадення коштів, а в тому, чи можна вважати технічну систему об’єктом обману в розумінні кримінального закону. Відповідно до частини першої статті 190 Кримінального кодексу України, шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Саме обман є обов’язковою ознакою складу цього кримінального правопорушення. Із правової точки зору він передбачає вплив на волевиявлення людини, яка, перебуваючи в омані, добровільно передає майно або погоджується на доступ до нього. Саме на цьому акцентувала увагу колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду.
В ухвалі зазначено, що обман або зловживання довірою можуть бути спрямовані лише на особу, яка має волю та свідомість і здатна приймати рішення щодо розпорядження майном. Технічні пристрої, комп’ютерні системи чи банкомати таких властивостей не мають, а тому не можуть бути введені в оману у кримінально-правовому значенні цього поняття.
Суд звернув увагу, що під час зняття коштів із використанням підробленої банківської картки ні власник рахунку, ні працівники банку не знають про проведення операції та не висловлюють жодної волі на передачу грошей. Інакше кажучи, власник коштів не передає їх добровільно під впливом неправдивої інформації, як це відбувається під час класичного шахрайства. Навпаки, гроші вилучаються приховано, а потерпілий дізнається про втрату вже після завершення операції. Саме ця обставина, на думку колегії суддів, є характерною ознакою крадіжки, передбаченої статтею 185 Кримінального кодексу України, а не шахрайства.
Окремо Верховний Суд звернув увагу, що виготовлення дубліката банківської картки, отримання PIN-коду чи інших реквізитів рахунку фактично є лише способом отримання доступу до чужого майна. У своїй ухвалі суд навіть проводить цікаву аналогію: використання підробленої платіжної картки за юридичною природою нічим принципово не відрізняється від застосування відмички для відкриття дверей або іншого технічного засобу проникнення до чужого майна. Тобто спосіб отримання доступу ще не визначає юридичну кваліфікацію злочину. Вирішальне значення має те, яким саме способом відбулося вилучення майна.
Саме тому Перша палата Касаційного кримінального суду дійшла попереднього висновку, що використання підробленої або викраденої платіжної картки, а також незаконно отриманих реквізитів справжньої картки може свідчити не про шахрайство, а про таємне викрадення чужого майна — тобто про крадіжку.
Чому Верховний Суд вирішив переглянути власну практику
Передача справи на розгляд Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду не означає, що попередні судові рішення вже визнані неправильними. У Верховному Суді сформувалися різні підходи до застосування однієї й тієї самої норми кримінального закону. Відповідно до частини другої статті 434-1 Кримінального процесуального кодексу України, якщо колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне відступити від правового висновку, який раніше був сформульований іншою палатою Верховного Суду, справа передається на розгляд Об’єднаної палати. Такий механізм покликаний забезпечити єдність судової практики. Саме така ситуація виникла і у справі № 755/8937/21.
Колегія суддів Першої судової палати прямо зазначила, що не погоджується з висновком, викладеним у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 9 березня 2026 року у справі № 712/6681/23. У тій справі Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка використовувала викрадені персональні дані, фінансовий номер телефону та інші електронні ідентифікатори для проведення фінансових операцій, фактично вводила в оману автоматизовані банківські системи, які сприймали її як законного власника рахунку. Саме тому такі дії були кваліфіковані як шахрайство.
Однак Перша палата Касаційного кримінального суду поставила під сумнів саму можливість такого підходу. На думку суддів, автоматизована система лише виконує закладений алгоритм перевірки реквізитів і не приймає самостійних рішень щодо передачі майна. Вона не має власної волі чи свідомості, а отже не може бути введена в оману в юридичному значенні цього поняття. Суд наголосив, що технічний процес авторизації операції не можна прирівнювати до добровільного волевиявлення людини, яка передає своє майно під впливом обману. Саме тому використання підробленої платіжної картки або незаконно отриманих реквізитів банківського рахунку, на думку колегії суддів, слід розглядати лише як спосіб отримання доступу до коштів, а не як спосіб їх заволодіння шляхом обману.
Іншими словами, Верховний Суд фактично поставив питання значно ширше, ніж кваліфікація окремого злочину. Суддям Об’єднаної палати належить визначити, чи може технічна система бути «потерпілою» від обману або ж поняття шахрайства завжди передбачає вплив виключно на людину. Саме відповідь на це питання визначить, за якою статтею Кримінального кодексу в подальшому кваліфікуватимуться подібні злочини.
Які наслідки може мати рішення Об’єднаної палати Верховного Суду
Рішення Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у справі № 755/8937/21 може стати одним із ключових орієнтирів для всієї судової практики щодо злочинів із використанням платіжних карток, банкоматів та інших електронних платіжних систем. Якщо Об’єднана палата погодиться з позицією Першої судової палати, правоохоронним органам і судам доведеться по-новому оцінювати правову природу таких діянь. У центрі уваги опиниться не спосіб отримання доступу до банківського рахунку, а те, чи було майно передане добровільно під впливом обману, чи вилучене таємно без будь-якого волевиявлення власника. Такий підхід може вплинути на кваліфікацію не лише злочинів, пов’язаних зі скімінгом банківських карток, а й інших випадків незаконного використання електронних платіжних засобів, реквізитів банківських рахунків або цифрових ідентифікаторів.
Водночас наразі йдеться не про остаточний правовий висновок Верховного Суду. Передача справи на розгляд Об’єднаної палати свідчить лише про існування різних підходів до застосування кримінального закону, які потребують узгодження. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час розгляду аналогічних справ. Саме тому майбутнє рішення Об’єднаної палати матиме значення не лише для цього кримінального провадження, а й для формування єдиної практики кваліфікації злочинів у сфері використання сучасних платіжних технологій.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
