Верховний Суд пояснив, коли договір земельного сервітуту можна поновити без укладення нового правочину
Самого переважного права на продовження договору та фактичного користування земельною ділянкою недостатньо для його автоматичного поновлення: у договорі має бути прямо погоджена відповідна умова в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 7 жовтня 2026 року розглянув справу № 917/2076/25 щодо поновлення договору про встановлення земельного сервітуту та погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову фізичної особи — підприємця (ФОП).
Суд дійшов висновку, що передбачене договором переважне право на його поновлення не означає автоматичного продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах. Для застосування механізму, визначеного статтею 126-1 Земельного кодексу України, сторони мають погодити в договорі відповідну умову.
Обставини справи
Господарський суд Полтавської області рішенням від 14 травня 2026 року відмовив у задоволенні позову про визнання поновленим договору про встановлення земельного сервітуту.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 13 серпня 2026 року залишив це рішення без змін.
Суди встановили, що пункт 4.3 договору передбачав переважне право ФОП на його поновлення після закінчення строку дії за умови завчасного письмового повідомлення власника земельної ділянки про відповідний намір.
Підприємець своєчасно повідомив Раду про намір продовжити договір. Однак Рада не ухвалила рішення з цього питання, а її лист не був рішенням колегіального органу.
Апеляційний господарський суд зазначив, що саме по собі своєчасне повідомлення про намір поновити договір, відсутність рішення Ради та подальше фактичне користування земельною ділянкою не свідчать про поновлення договору.
Суд також звернув увагу на значення паспорта прив’язки, необхідного для розміщення споруди, з якою була пов’язана мета встановлення земельного сервітуту.
Паспорт прив’язки не посвідчує права земельного сервітуту, однак його чинність має значення для розміщення відповідної споруди. Зміни містобудівної документації не припинили право позивача до закінчення строку дії договору, проте їх необхідно враховувати під час вирішення питання про його поновлення.
З огляду на закінчення строку дії паспорта прив’язки та чинні обмеження щодо розміщення споруди апеляційний господарський суд погодився з відмовою в задоволенні позову.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів зазначила, що зміст пункту 4.3 договору потрібно оцінювати не лише з огляду на використаний у ньому термін «поновлення», а передусім з урахуванням механізму продовження сервітутних правовідносин, який погодили сторони.
Як установили суди, пункт 4.3 договору надавав ФОП переважне право на поновлення договору після закінчення строку його дії за умови завчасного письмового повідомлення власника земельної ділянки про відповідний намір.
Водночас такий механізм не передбачав автоматичного продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах без укладення нового правочину. Подальше існування сервітутних правовідносин залежало від реалізації підприємцем передбаченого договором переважного права.
Таким чином, пункт 4.3 договору надавав ФОП можливість ініціювати подальше оформлення сервітутних правовідносин на новий строк, але не містив погодженої сторонами умови про поновлення договору в розумінні статті 126-1 Земельного кодексу України.
Верховний Суд наголосив, що необхідною передумовою застосування передбаченого цією статтею механізму є наявність у договорі умови, зі змісту якої вбачається домовленість сторін саме про його поновлення у встановленому законом порядку.
Оскільки сторони не погодили такої умови, механізм поновлення договору, передбачений статтею 126-1 Земельного кодексу України, до спірних правовідносин не застосовується.
Відтак правових підстав для визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах немає.
Східний апеляційний господарський суд повідомив про постанову Верховного Суду від 7 жовтня 2026 року у справі № 917/2076/25.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
