Ці діти з керівниками-волонтерками вже зібрали 3 млн. І закупили не лише авто, але й дрони і все, що просили земляки — воїни з фронту.
Немає таких вихідних, щоб оркестр десь не їздив грати.
Дітки просинаються вранці і не сидять у «гаджетах» на диванах, а вперед — збирати кошти на ЗСУ.
Забудьте про бариг, подивіться на цих неймовірних дітей.
«33-му», може, вперше в житті дає інтерв’ю 9-річний учасник духового оркестру Тимофійчик. Він у прямому значенні слова — юний барабанщик.
Ніяковіє, підбирає слова. Але мотивацію, чого він тут, знає гарно — щоб допомогти нашим воїнам здобути перемогу. А ще з гордістю розповів про те, що в дитячому оркестрі грає їх троє братів…
Ну як тут не згадати їхніх батьків і не подякувати за таких дітей.
А ще він розповів про су сідку по парті. Бо вона для Тимофія — онучка «великої людини», їхнього керівника духового оркестру Віталія Васильовича Тодосюка.
Ми зустрілись із керівником ансамблю та його учасниками, коли вони приїхали у вихідні грати біля Вінницького залізничного вокзалу.
Наперед скажу, що для читачів «33-го», бо, як ви знаєте, ми не раз писали про цих неймовірних дітей та наставників, вони виконали «Червону калину» та передали дружно усім вітання.
— Від початку війни ми займаємось волонтерською допомогою. Відправляємо на фронт нашим захисникам все необхідне: тепловізори, дрони, вже зібрали більше 3 млн коштів і відправили не лише 16 автівок, а й всю військову амуніцію — від бушлатів до берців.
Ми маємо прямі зв’язки із військовими частинами. Тому, коли нам замовляють наші воїни, наприклад, авто, то самі за ними і приїздять. Лише з нашої громади десь більше півтори тисячі чоловіків уже у війську, — розповідає керівник Віталій Тодосюк.
Віталій Тодосюк зізнається, що колектив учнівський, тому одні школярі–музиканти випускаються зі школи, їдуть вступати у вузи, інші заклади, а на зміну приходять інші.
А щоб навчити одного учасника оркестру, потрібно три-чотири роки.
І вже з початку війни зміни у колективі відбулись.
Із 2014 року цей дитячий колектив займається волонтерством. Має чимало нагород і подяк, але найбільшою нагородою для усіх стане Перемога.
Як бачите, ці дітки з наставниками наближають її, як можуть.
У духовому оркестрі серед хлопців є і дівчина — учасницю оркестру звати Ліза. Вона небагатослівна, але з характером, кажуть її колеги по оркестру.
Уклін вихователям і батькам, які виховали це патріотичне диво.
Ось вона, реальна «Гідність нації».
Тетяна Редько