Від одного повідомлення — до дружби через океан: як педагогиня з Шепетівщини започаткувала міжнародний проєкт
Звичайне бажання вдосконалити розмовну англійську стало початком міжнародної історії, яка об’єднала педагогів і школярів України та США. Вчителька англійської мови та директорка Плесенської гімназії Шепетівської міської ради Тетяна Капелюх познайомилася познайомилася з американкою, колишньою шкільною психологинею та авторкою дитячих книжок, через освітню програму. Згодом їхнє спілкування переросло у спільну дитячу книжку, онлайн-зустрічі школярів та проєкт, який допомагає дітям краще пізнавати одне одного і розповідати про Україну за океаном.
«Цей проєкт про взаєморозуміння через океан», — розповідає Тетяна Капелюх.
Почалося все досить буденно.
«Колись ввечері після робочого дня важкого я отримала повідомлення про те, що є можливість зареєструватися в програмі NGIN для вчителів англійської мови. І з метою покращення своєї розмови англійською я вирішила зареєструватися», — згадує директорка.
Саме ця реєстрація стала точкою відліку майбутньої міжнародної співпраці.
Знайомство, яке переросло у спільну книгу
Через платформу Тетяна Капелюх познайомилася з Келі Піл — американкою, колишньою шкільною психологинею та авторкою дитячих книжок.
Жінки спілкувалися на різні теми.
«Ми обговорювали багато тем. Це і політика, тому що саме прийшов Трамп до влади. Звичайно, ми говорили про війну, і ми говорили про дітей», — розповідає Тетяна Капелюх.
Келі Піл на той час уже писала дитячі книжки, зокрема про дитячу психологію. Під час однієї з розмов у жінок виникла ідея створити спільну історію.
Так з’явилася книга «Seeds of the Sun» — історія англійською мовою про маленьке левеня зі штату Мічиган, яке вирушає у подорож до України. Для школярів Плесенської гімназії ця книга стала значно більшим, ніж просто літературним проєктом.
«Ось ця маленька книжечка об’єднала, ви знаєте, пів світу. Історія англійською про маленьке левеня зі штату Мічиган, яке вирушає в подорож до України, стала початком дружби школярів Плесенської гімназії та однолітків із штату Мічиган США», — каже директорка.
Тетяна Капелюх стала співавторкою книги. А ще одне рішення перетворило літературну ініціативу на практичну підтримку української школи: усі кошти від продажу книги спрямували на потреби Плесенської гімназії. За ці гроші, зокрема, придбали 10 комп’ютерів та 3D-принтер.
«У нашому проєкті немає паперових моментів»
Та на книзі співпраця не завершилася.
Українські педагоги підготували для американських школярів велику посилку з українськими сувенірами та відправили її до Мічигану. Далі розпочалося безпосереднє спілкування дітей.
«В нашому проєкті немає паперових моментів. Виникла ідея, ми її обговорили, склали план і працюємо», — зазначає Тетяна Капелюх.
Школярі з України та США почали спілкуватися онлайн, обмінюватися думками та власним досвідом. Для українських дітей це стало можливістю не лише практикувати англійську, а й розповідати ровесникам за океаном про своє життя під час війни.
У створених відео вони говорять про Україну, її історію та традиції, власні переживання і те, що їх турбує.
Одна зі школярок Плесенської гімназії Анастасія звернулася до американських однолітків англійською мовою:
«Привіт, мене звати Анастасія. Я навчаюся в Плесенській гімназії. Я хочу, щоб світ знав про Україну, що у нас давня історія та цікаві традиції. У нас в Україні найродючіша земля та напрацьовитіші люди».
Дівчинка також говорить про війну та прагнення українців захищати свою землю:
«Ми не хочемо те, що нам не належить, але ми будемо захищати своє. Для нас свобода — понад усе».
Англійська як можливість говорити зі світом
Міжнародне спілкування дало школярам додаткову мотивацію вивчати іноземну мову. Адже цього разу англійська перестала бути лише шкільним предметом — вона стала реальним інструментом комунікації.
Більшість дітей уперше отримали досвід спілкування з іноземцями — носіями мови. Спочатку школярам було складно висловлювати свої думки англійською, однак саме цей досвід допоміг їм зрозуміти важливість вивчення мови.
«Їм іноді було складно висловлюватися, але вони зрозуміли, що англійську треба вчити, тому що вона єднає світ і відкриває для них нові можливості», — говорить директорка.
Історія, яка почалася з одного повідомлення після робочого дня, сьогодні вже має міжнародний вимір. Від бажання однієї педагогині покращити власну англійську — до спільної книги, допомоги українській школі та дружби дітей із різних континентів.
А головне — проєкт продовжує розвиватися.
Ця історія Плесенської гімназії показує: іноді масштабна міжнародна співпраця починається зовсім не з великого гранту чи офіційного договору, а з простого повідомлення і готовності сказати «так» новій можливості.
