Від ВЛК до військової частини — за добу: чоловік заявив про низку хвороб і оскаржив мобілізацію в суді
Чоловік, якого вже наступного дня після проходження ВЛК мобілізували та направили до військової частини, через суд намагався скасувати і висновок медкомісії, і наказ про призов. Він стверджував, що до ТЦК його доставили примусово, а медогляд провели формально, не давши можливості надати медичні документи про наявні захворювання.
У позові чоловік вимагав також виключити його зі списків особового складу військової частини. Суд перевірив процедуру ВЛК, обставини мобілізації та окремо відповів на принципове питання: чи може скасування наказу про призов повернути вже мобілізованій людині статус військовозобов’язаного.
Тернопільський окружний адміністративний суд зрештою відмовив у задоволенні позову повністю.
Чоловік оскаржив ВЛК та мобілізацію
Справу №500/1530/26 Тернопільський окружний адміністративний суд розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.
Позивач просив, зокрема, визнати протиправними дії щодо неналежного проведення медичного обстеження під час ВЛК, скасувати довідку військово-лікарської комісії від 11 лютого 2026 року, а також скасувати наказ ТЦК від 12 лютого 2026 року про його призов під час мобілізації.
Крім того, він вимагав скасувати накази військових частин, пов’язані з його прийняттям на військову службу та зарахуванням до списків особового складу, а також виключити його зі списків і з усіх видів забезпечення.
Що стверджував позивач
Чоловік заявляв, що його мобілізували примусово, без вручення повісток, фактично одразу після, як він стверджував, незаконного затримання.
За його словами, ВЛК він проходив під примусом і не мав можливості надати свої медичні документи або пройти додаткові обстеження.
Позивач зазначав, що зареєстрований і проживає в іншій області, де залишилася його медична документація. Також він посилався на захворювання очей, кисті та плеча лівої руки, ПТСР і порушення функцій хребта, зокрема грижі поперекового відділу.
Попри це, ВЛК визнала його придатним до військової служби.
Позивач наполягав, що медичний огляд був необ’єктивним, а довідку ВЛК склали без урахування всіх обставин, що мали значення для визначення його придатності до служби.
Саме це, на його думку, надалі призвело до протиправного призову та зарахування до військової частини.
Що встановив суд
11 лютого 2026 року позивач пройшов медичний огляд ВЛК.
За його результатами комісія оформила довідку №2026-0211-1708-5042-7. На підставі статей 30в, 62в та 78в Розкладу хвороб його визнали придатним до служби на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах та підрозділах спеціального призначення.
Уже 12 лютого наказом начальника відповідного ТЦК чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації та направили до військової частини.
Того ж дня наказом командира іншої військової частини його зарахували до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Чи були порушення під час ВЛК
Оцінюючи доводи позивача щодо медичного огляду, суд звернув увагу, що довідка ВЛК відповідала формі, затвердженій Положенням №402.
У ній були зазначені необхідні реквізити, персональні дані позивача, висновок ВЛК із посиланнями на відповідні статті Розкладу хвороб, а сам документ був підписаний електронними підписами членів комісії.
Суд також зазначив, що в межах адміністративного процесу він не може самостійно оцінювати професійні дії лікарів ВЛК при застосуванні ними методів медичного огляду, дослідженні медичної документації, встановленні діагнозів та визначенні їх відповідності конкретним статтям Розкладу хвороб.
Для цього необхідні спеціальні знання у медичній сфері.
На підтвердження такого підходу суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16.
Суд не знайшов доказів формального медогляду
За матеріалами справи суд не встановив доказів:
- неналежного складу ВЛК;
- відсутності необхідних лікарів-спеціалістів;
- відмови у проведенні необхідного обстеження;
- неврахування конкретно визначеного медичного документа;
- порушення порядку оформлення постанови ВЛК;
- інших процедурних недоліків, які могли б свідчити про незаконність рішення комісії.
На думку суду, доводи позивача фактично свідчили про його незгоду з проведеним медоглядом, але не підтверджували наявності такого порушення процедури, яке могло б бути підставою для скасування постанови ВЛК.
Загальні твердження про формальність і поверховість огляду без конкретизації та належних доказів суд визнав недостатніми.
Так само не знайшли доказового підтвердження твердження чоловіка про його затримання та примус до проходження ВЛК.
Окреме питання — як оскаржувати рішення ВЛК
Суд звернув увагу й на те, що у цій справі йшлося про постанову позаштатної ВЛК.
За висновком суду, Положення №402 передбачає, що у разі незгоди з рішеннями позаштатних ВЛК особа має право звернутися зі скаргою до ВЛК вищого рівня.
ВЛК регіону, зокрема, має право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти особу на контрольний медичний огляд. За рішенням такої комісії може бути проведений також повторний або контрольний огляд.
Суд виходив із того, що безпосередньо в судовому порядку відповідно до пункту 2.4.10 Положення №402 оскаржуються постанови ВЛК регіонів та Центральної ВЛК.
При цьому матеріали справи не містили доказів того, що позивач звертався зі скаргою на постанову ВЛК від 11 лютого 2026 року до ВЛК регіону.
Тому, на переконання суду, звернення безпосередньо з таким позовом не відповідало встановленому Положенням №402 порядку оскарження.
Чому суд не скасував наказ про мобілізацію
Суд також зазначив, що матеріали справи не містили доказів того, що позивач мав відстрочку від призову або був заброньований за підприємством, установою чи організацією.
За таких обставин суд дійшов висновку, що 12 лютого 2026 року чоловіка правомірно призвали на військову службу під час мобілізації та направили у розпорядження командира військової частини.
Один із наказів військової частини взагалі не стосувався позивача
Окремо чоловік вимагав скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 про його прийняття на службу та зарахування до списків особового складу.
Однак суд установив, що до списків цієї частини позивач не зараховувався і військову службу там не проходив.
Тому підстав для задоволення цієї частини позовних вимог також не було.
Чому командир іншої частини мав зарахувати його до особового складу
Щодо військової частини НОМЕР_2 суд зазначив, що відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони зарахування прибулого особового складу до списків військової частини здійснюється наказом по стройовій частині в день прибуття.
Підставою для такого наказу є, зокрема, іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Оскільки чоловіка було призвано та направлено для проходження військової служби з ТЦК, командир частини, як зазначив суд, був зобов’язаний видати наказ про його зарахування до списків особового складу в день прибуття.
Такий наказ і був виданий 12 лютого 2026 року.
Чи можна через скасування наказу про призов повернути статус військовозобов’язаного
Саме ця частина рішення має найбільше практичне значення.
Суд зазначив, що після видання наказу про зарахування до списків особового складу виникли вже нові правовідносини — правовідносини проходження військової служби.
При цьому наказ про призов на військову службу під час мобілізації фактично вичерпав свою дію, оскільки після відправлення до військової частини правовий статус позивача змінився з військовозобов’язаного на військовослужбовця.
Суд також послався на висновки Верховного Суду у постанові від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася.
Тому навіть визнання процедури призову протиправною саме по собі не повертає особу у попереднє становище.
Також Верховний Суд дійшов висновку, що вимога зобов’язати військову частину звільнити позивача з військової служби не відповідає суті порушеного права і її задоволення не призведе до поновлення такого права.
З огляду на це Тернопільський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що оскарження наказу про призов у цій справі не є належним та ефективним способом захисту, оскільки його скасування не може відновити попередній правовий статус позивача.
Водночас суд зазначив, що чоловік не позбавлений можливості у встановленому порядку звернутися до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби, якщо для цього є підстави, передбачені законом.
Що вирішив суд
Оцінивши докази у справі, Тернопільський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.
У задоволенні позову суд відмовив повністю.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
