Глобальний перехід на електричну тягу, який ще кілька років тому здавався неминучим та стрімким, сьогодні наштовхнувся на суворі реалії ринкової економіки та виробничих можливостей. Згідно зі свіжим дослідженням AMS/ABB Automotive Manufacturing Outlook Survey, більшість топ-менеджерів та фахівців автомобільної галузі висловлюють серйозний скепсис щодо амбітного плану повної відмови від нових машин із двигунами внутрішнього згоряння (ДВЗ) до 2040 року. Статистика демонструє цікаву динаміку: хоча частка тих, хто вважає таку трансформацію абсолютно неможливою, дещо знизилася порівняно з піковими показниками 2022 року, понад половина респондентів усе ще оцінює ці плани як такі, що мають надзвичайно низькі шанси на успіх або супроводжуються критичними перешкодами.
Цікаво, що регіональні настрої кардинально різняться. Європейські автовиробники, які опинилися в епіцентрі найсуворіших екологічних норм та регуляторного тиску з боку Брюсселя, демонструють найбільшу обережність. Майже третина європейських опитаних прямо заявляють про неможливість повної електрифікації у зазначені терміни. Водночас у Північній Америці фокус зміщений на масштабність викликів, де інфраструктурні питання та логістичні ланцюги постачання сировини відіграють ключову роль у гальмуванні процесів. Азійсько-Тихоокеанський регіон зберігає стриманий оптимізм, проте навіть там частка тих, хто вірить у повний успіх, залишається в меншості, що підкреслює загальносвітовий консенсус щодо складності шляху до повної електрифікації.
ДИВИШСЯ ЧС-2026?  |
Фанатка Хорватії відверто нарядилася на матч з Англією |
Ключові фактори стримування енергетичної трансформації авторинку
Серед головних перешкод на шляху до епохи чистої електрики лідирують економічні чинники. Майже половина учасників опитування називає витрати на розробку та переоснащення заводів непідйомними в умовах глобальної турбулентності. Висока вартість сировини для акумуляторів, зокрема літію, кобальту та нікелю, залишається «вузьким місцем», яке не дозволяє швидко знизити ціну на кінцевий продукт для масового споживача. Окрім фінансових питань, суттєвою проблемою став попит: споживачі, особливо в сегментах середнього класу, не поспішають переходити на електромобілі через недостатню розвиненість зарядної інфраструктури та страх перед швидкою втратою залишкової вартості електрокарів на вторинному ринку.
Відповіддю на ці виклики стало зміщення стратегії автогігантів у бік багатовекторності. Близько 75% виробників планують нарощувати випуск електрокарів, проте не збираються відмовлятися від «перехідних» технологій. Сплеск популярності гібридів (HEV) та підзаряджуваних гібридів (PHEV), на які роблять ставку 69% та 66% опитаних відповідно, свідчить про те, що ринок потребує компромісу. Автопром готується до епохи гнучкого виробництва, де на одних і тих самих потужностях можна буде збирати як машини з ДВЗ, так і електромобілі. Понад 80% експертів вважають таку адаптивність головною умовою виживання у найближчі п’ять років. Таким чином, перехід до 2040 року вже не виглядає як лінійний процес, а скоріше перетворюється на складний багатоетапний шлях, де успіх залежатиме не лише від технологічних проривів, а й від здатності урядів та бізнесу досягти балансу між екологічними ідеалами та економічною доступністю транспорту для пересічного громадянина.