Виховував дитину з ДЦП та хотів її удочерити: мобілізований спробував через суд скасувати свій призов
Чоловік оскаржив мобілізацію, посилаючись на те, що доглядав і виховував дитину з інвалідністю та мав намір її удочерити. Він вимагав скасувати наказ про призов та звільнити його з військової служби. Однак на момент мобілізації відстрочка оформлена не була.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд розібрався, чи можна за таких обставин скасувати вже проведений призов і повернути військовослужбовця у становище, яке існувало до мобілізації.
Обставини справи
Як встановив суд, 5 квітня 2026 року чоловіка група оповіщення спільно з працівниками поліції доставила до приміщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Того ж дня він пройшов медичний огляд. Відповідно до довідки ВЛК у чоловіка діагностували хронічний вірусний гепатит С та визнали його придатним до військової служби.
Наказом начальника ТЦК від 5 квітня чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації та направили для подальшого проходження служби до військової частини. Наказом командира військової частини від того ж дня його зарахували до списків особового складу на відповідну посаду.
Після мобілізації чоловік звернувся до адміністративного суду. Він просив визнати протиправними та скасувати наказ ТЦК про його призов і наказ командира військової частини в частині зарахування до списків особового складу, а також зобов’язати військову частину звільнити його зі служби та виключити зі списків особового складу.
Позивач стверджував, що під час його призову було порушено встановлену процедуру. Зокрема, він посилався на примусову мобілізацію та неналежне, на його думку, проведення медичного огляду.
Окремим аргументом було питання відстрочки.
Чоловік зазначав, що проживав у родині, на утриманні якої перебуває неповнолітня дитина з інвалідністю з дитинства — ДЦП. За його словами, він доглядав та виховував дитину і мав намір її удочерити. Позивач вважав, що у зв’язку із цим мав право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і не підлягав призову під час мобілізації.
ТЦК проти позову заперечував. Відповідач зазначав, що на момент призову чоловік перебував на загальному військовому обліку та не був заброньований. Крім того, матеріали справи не містили доказів того, що під час мобілізаційних процедур він подав документи для оформлення відстрочки.
Що суд сказав про відстрочку
Розглядаючи цей аргумент, суд проаналізував статтю 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затверджений постановою Кабміну №560.
У цій справі суд виходив із того, що право на відстрочку має бути реалізоване військовозобов’язаним шляхом вчинення відповідних дій та оформлене уповноваженим органом у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для отримання відстрочки військовозобов’язані, крім передбачених Порядком винятків, особисто подають на ім’я голови відповідної комісії заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку.
Комісія вивчає заяву та підтвердні документи, перевіряє підстави і за результатами ухвалює рішення про надання або відмову в наданні відстрочки.
Суд наголосив, що процедура надання відстрочки ініціюється військовозобов’язаним, а реалізувати таке право можливо до моменту набуття статусу військовослужбовця.
У справі №160/11425/26 матеріали не містили доказів того, що до мобілізації позивач звертався із заявою про надання відстрочки.
Відповідно, станом на 5 квітня 2026 року — день видання наказу про призов — рішення про надання йому відстрочки не існувало.
Суд при цьому розмежував наявність певних обставин або документів та наявність уже оформленої відстрочки.
За висновком суду, наявні у позивача документи самі по собі не свідчили про існування оформленого в установленому порядку права на відстрочку. Вони могли бути підставою для оформлення відстрочки після їх розгляду відповідною комісією та прийняття нею рішення.
Оскільки заяву про відстрочку позивач не подавав, суд дійшов висновку, що ТЦК станом на день призову не володів і не міг володіти інформацією про наявність у чоловіка права на відстрочку на підставі статті 23 Закону.
Що суд сказав про ВЛК
Позивач також посилався на неналежне, на його думку, проведення медичного огляду.
Суд встановив, що чоловік пройшов ВЛК 5 квітня 2026 року. За результатами медичного огляду йому встановили діагноз «хронічний вірусний гепатит С» та визнали придатним до військової служби.
Сам факт проходження медичного огляду позивач не заперечував.
Водночас, як зазначив суд, чоловік не надав доказів, які б підтверджували його непридатність до військової служби та спростовували висновок ВЛК про придатність.
Суд зауважив, що наведені позивачем обставини не є підставою для звільнення його з військової служби відповідно до статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», яка визначає перелік таких підстав.
Чи можна скасувати мобілізацію після зарахування до військової частини
Окремо суд оцінив спосіб захисту, який обрав позивач.
На момент розгляду спору процедура його призову вже завершилася: чоловік був мобілізований, набув статусу військовослужбовця та був зарахований до списків особового складу військової частини.
Суд зазначив, що відновлення порушеного права має відбуватися в межах відповідних спірних правовідносин. Водночас обраний позивачем спосіб захисту — скасування наказів про призов і зарахування до військової частини з подальшим звільненням — у цій ситуації суд не визнав належним та ефективним.
При цьому Дніпропетровський окружний адміністративний суд послався на позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.
Верховний Суд у цій справі зазначив, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Верховний Суд також вказував, що проведення медичного огляду ВЛК для усунення порушень порядку вже проведеного призову не впливатиме на відновлення порушеного права в контексті процедури призову, яка вже відбулася.
Саме цей підхід окружний адміністративний суд врахував під час вирішення спору.
Водночас із рішення не випливає, що дії або рішення під час мобілізації взагалі не можуть бути предметом судового контролю. Висновок суду стосувався ефективності конкретного способу захисту, обраного позивачем після того, як призов уже відбувся і він набув статусу військовослужбовця.
Що вирішив суд
Дніпропетровський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
