Використання свідком нотаток під час допиту: де межа між власними спогадами і чужим сценарієм
Питання використання письмових матеріалів під час допиту дедалі частіше виникає у кримінальних провадженнях, пов'язаних із державними закупівлями, економічними злочинами, службовою діяльністю та іншими складними категоріями справ.
Такі провадження нерідко стосуються подій, що відбувалися кілька років тому, містять значний масив документів, договорів, фінансових розрахунків і службового листування. За цих умов природною є необхідність свідка пригадати окремі обставини. Водночас процес повинен забезпечувати, щоб показання залишалися результатом особистого сприйняття свідка, а не відтворення інформації невідомого походження.
Практичне значення цього питання полягає в тому, що навіть формально допустимий доказ може втратити свою переконливість, якщо виникають обґрунтовані сумніви щодо способу його формування. Саме тому сучасна судова практика дедалі більше приділяє увагу не лише формальній допустимості доказів, а й якості процедури їх отримання та дослідження.
Що говорить Кримінальний процесуальний кодекс
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить прямої заборони на використання свідком письмових нотаток під час допиту. Водночас процесуальний закон виходить із того, що доказом є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, а суд повинен досліджувати докази безпосередньо.
Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримуються під час судового засідання. Згідно зі статтею 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності в сукупності з іншими доказами.
Саме тому використання нотаток не може автоматично означати недопустимість показань. Водночас суд повинен встановити, чи допомагають записи лише відновити пам'ять свідка, чи фактично підміняють його особисті спогади. Якщо джерело таких записів невідоме або вони містять інформацію, походження якої неможливо перевірити, це може впливати на оцінку достовірності показань.
Не менш важливим є принцип змагальності, закріплений у статті 22 КПК України. Кожна сторона повинна мати можливість поставити свідку запитання щодо змісту записів, з'ясувати, ким вони складені, коли були створені, з яких джерел походить наведена в них інформація та чому свідок використовує їх під час допиту. Лише за таких умов забезпечується ефективна реалізація права на захист.
Стандарти ЄСПЛ: важлива не лише форма, а й якість доказової процедури
Європейський суд з прав людини підходить до цього питання комплексно. Його практика виходить із того, що оцінювати необхідно не окремий доказ, а справедливість кримінального провадження загалом.
У рішенні Jaupi v. Albania Суд зазначив, що справедливість судового розгляду залежить не лише від можливості поставити свідку запитання. Важливими є також обставини, за яких формуються показання, джерело інформації, яку повідомляє свідок, а також наявність процесуальних гарантій, що дозволяють перевірити її достовірність.
У справі Ayetullah Ay v. Türkiye ЄСПЛ наголосив, що оцінюючи справедливість кримінального провадження, суд повинен враховувати якість доказів, зокрема чи мала сторона захисту можливість оспорити їх автентичність і заперечити проти їх використання, а також чи не викликають обставини отримання доказів сумнівів щодо їхньої надійності або точності. Суд також підкреслив, що тягар доказування покладається на сторону обвинувачення, а будь-які сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого.
Особливе значення має рішення Великої палати ЄСПЛ у справі Schatschaschwili v. Germany, у якому сформульовано загальний підхід до оцінки справедливості кримінального провадження. Суд підкреслив, що навіть окремі процесуальні недоліки не означають автоматичного порушення статті 6 Конвенції. Необхідно оцінювати весь процес судового розгляду, враховуючи, чи мала сторона захисту реальну можливість поставити під сумнів докази та чи існували компенсаторні процесуальні гарантії.
Чому походження нотаток має вирішальне значення
Сам факт використання письмових записів ще не свідчить, що свідок повідомляє неправдиву інформацію. Однак якщо їх авторство або походження залишаються невідомими, виникає ризик, що свідок фактично відтворює не власні спогади, а відомості, сформовані іншими особами.
Саме тому суд повинен з'ясувати, ким складені відповідні записи, коли вони були створені, для яких цілей використовувалися та чи відображають вони власне сприйняття свідка. Якщо ж такі обставини залишаються неперевіреними, це не обов'язково призводить до недопустимості показань, але безумовно впливає на їхню доказову силу.
Водночас важливо, щоб сторона захисту мала можливість дослідити такі записи, поставити свідку запитання щодо їх змісту та висловити свої заперечення. Саме така процесуальна можливість забезпечує реалізацію принципу рівності сторін і відповідає стандартам статті 6 Конвенції.
Чи достатньо втручання суду
У випадках, коли під час допиту виникають сумніви щодо використання свідком письмових матеріалів, суд не повинен обмежуватися лише констатацією самого факту їх існування.
Належною процесуальною реакцією є встановлення походження записів, з'ясування мети їх використання, забезпечення можливості сторонам поставити відповідні запитання, дослідити записи та висловити свої заперечення. Лише після цього суд може оцінити доказову силу показань у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.
Такий підхід дозволяє досягти балансу між двома важливими цілями кримінального процесу. З одного боку, він враховує об'єктивні особливості людської пам'яті та складність окремих кримінальних проваджень. З іншого — гарантує, що показання залишаються результатом особистого сприйняття свідка, а не відтворення інформації, достовірність якої не може бути перевірена.
Отже, чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює автоматичної заборони на використання свідком письмових нотаток під час допиту. Вирішальне значення має не сам факт користування записами, а дотримання процесуальних гарантій, які забезпечують можливість перевірити їх походження, поставити свідку відповідні запитання та оцінити показання у взаємозв'язку з іншими доказами.
Додатково читайте — верифікація походження та повноти доказів: як захистити принцип рівності сторін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
