“Він був кращим із нас”: із 31-річним воїном Назаром Ковальчуком попрощалися у Тернополі (фото, відео)
Десятки вінків та квітів принесли до Дому печалі у Тернополі 2 грудня. Тут рідні, близькі, друзі та знайомі прощалися з 31-річним полеглим захисником Назаром Ковальчуком, який загинув 27 листопада під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Ми познайомилися в “Молодій Просвіті” наприкінці 2011 року. Якраз тоді готувалися їхати з вертепом колядувати до Донецька. Пам'ятаю, як ми вертепували в Донецьку в 2012 році. Я пам'ятаю його дуже світлим, таким, який ніколи не шукав собі слави і похвали, але при цьому був дуже відповідальним і вкладався у все, що робить, – розповідає знайома полеглого воїна Назара Ковальчука Ольга Гуменюк.
Спогадами про воїна ділиться його друг, учасник “Молодої Просвіти” Назарій Біляк.
Цими днями я особливо згадую час з “Молодою Просвітою” і спільнотою “Знамення”. Ми ставили вертеп, співали коляди, проводили вечорниці в Тернополі і багатьох містах по всій Україні. Великий, гарний колектив і він (Назар – ред.) був великою частиною цього колективу, – каже він.
У 2016-2017 роках Назар Ковальчук служив строковиком у Державній прикордонній службі України. Коли почалася повномасштабна війна, перебував у Польщі.
24 лютого він замовив квиток в Україну, 25-го вже був тут, а 26-го – у військовій частині. Він відбув весь Бахмут – з жовтня 2022 року аж по липень 2023 року. Як то кажуть, пройшов всі стадії боїв, до Бахмута, під час Бахмуту – вуличні бої, і вже як відходили звідти. Всі знають, що там було пекло, але він вижив. Після того лишився на Сході, тільки в основному це вже Харківська область, Границя… Він був дуже класний, безкорисливий, чесний, завжди приходив на допомогу, мав дуже багато друзів, – розповідає батько полеглого воїна Віктор Ковальчук.
Батько та старший брат Назара у перші дні повномасштабної війни теж пішли добровольцями боронити Україну. Всі троє служили у різних військових структурах. Сержант Назар Ковальчук був інспектором прикордонної служби другої категорії, начальником групи протитанкових ракетних комплексів першого прикордонного загону військової частини 9937. Батько після понад двох років служби звільнився, брат й надалі продовжує воювати.
Я розмовляв з ним кілька місяців тому, після його поранення. Навіть тоді в нього була сильна жага до боротьби, він був бадьорий, сильний і готовий далі робити роботу, яку треба. Назар був кращим із нас. Він був добрим сином своїх батьків і братом. Коли було треба, він брав відповідальність на себе і робив ті справи, які треба було робити, – каже друг полеглого воїна Назарій Біляк.
Поховали захисника на Пантеоні Героїв на Микулинецькому кладовищі у Тернополі. Вічна і світла пам’ять.
Детальніше – у сюжеті:
Фото, відео Руслана Жирова