«Він хотів захистити нас!»: воїну Олексію Ткачову встановили пам’ятну дошку в Дніпрі

У Дніпрі вшанували пам’ять загиблого захисника України Олексія Ткачова. На фасаді його рідної школи встановили меморіальну дошку. У цивільному житті чоловік працював автослюсарем, однак у липні 2025 року добровільно долучився до лав ЗСУ. Оборонець воював на Харківському напрямку у складі штурмової бригади. У листопаді під час виконання бойового завдання чоловік отримав тяжке поранення та через три тижні помер у лікарні. Відтепер меморіальна дошка на фасаді рідної школи нагадуватиме про його подвиг, мужність і ціну, яку українці платять за захист своєї країни.

«Вкрай важливо, щоб учні наших дніпровських ліцеїв, наші діти знали, кому вони зобов’язані можливістю вчитися, мріяти і жити, — саме цим хлопцям, саме цим нашим Героям», — заступник міського голови Андрій Денисенко.

У Дніпрі вшановують пам’ять захисника України — Олексія Ткачова. На фасаді його рідної школи встановили меморіальну дошку на честь подвигу бійця.

У цивільному житті боєць працював автослюсарем на одному з підприємств Дніпра. У липні 2025 року він прийняв рішення доєднатися до лав ЗСУ, бо хотів захищати свою країну та бути корисним на фронті.

«Він сказав: “Я пішов за вас”. Коли я йому говорила, що там небезпечно, він каже: “Це моє рішення, поважайте”. Воював на Харківському напрямку в штурмовій бригаді. Пішов усвідомлено, добровільно, можна сказати. Попри мої материнські благання, прийняв своє рішення», — розповідає мати загиблого воїна Наталія Ткачова.

У війську Олексій був стрільцем-санітаром 1-го взводу оперативного призначення. Сумлінно виконував поставлені бойові завдання. Проте під час одного з них у листопаді торік боєць отримав тяжке поранення та потрапив до лікарні, де три тижні боровся за своє життя.

«Вони відбивали натиски, бо це перша лінія, штурмова бригада. Він помер у лікарні. Я була поряд із ним, до останнього була надія, але, на жаль… Знаєте, багато хто запитує: за що вони пішли, за що воюють? А я знаю: ті, хто там залишається, вони не за гроші. Вони за ідею, мабуть, за Україну. Там зовсім інший світ — побратимство, інші цінності. Я знаю це зі слів свого сина і з його поведінки. Хотілося б, щоб їх пам’ятали, щоб їхні загибелі не були марними, щоб настала перемога, якої вони хотіли і за яку віддали своє життя», — розповідає Наталія Ткачова.

Олексію назавжди 27 років, проте пам’ять про нього продовжує жити. Меморіальна дошка стане нагадуванням про подвиг захисника, який до останнього боронив Батьківщину від ворога.

«Це одна із сотень таких дошок, які сьогодні з’являються на навчальних закладах міста Дніпра. Це наша пам’ять та наш обов’язок — зберегти шану, вшанувати кожного загиблого захисника і захисницю поіменно. І вкрай важливо, щоб учні наших дніпровських ліцеїв, наші діти знали, кому вони зобов’язані можливістю вчитися, мріяти і жити. Саме цим хлопцям, саме нашим героям, з якими вони будуть зустрічатися поглядом», — зазначає заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.

Історію полеглих бійців місто зберігає і на меморіальній платформі «Війна». Тут — сотні імен дніпрян, які віддали за нашу країну найдорожче — власне життя.

Читайте також: У Дніпрі влітку 2026 року коштом міського бюджету оздоровилась 91 дитина пільгових категорій