Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Русланом Назаренком.
Він добровільно став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Служив розвідником у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади, брав участь у звільненні Миколаївщини та Херсона, обороні Соледара й Авдіївки. Після поранення повернувся на фронт. Загинув 14 вересня 2024 року поблизу присілка Руська Конопелька Суджанського району Курської області. Йому було 37 років. Народився 19 вересня 1986 року у Вінниці.
Ладижинська громада повідомила, що 7 липня 2026 року обірвалося життя військовослужбовця Збройних сил України, оператора протитанкового ракетного комплексу Віталія Курки.
Чоловік служив у війську оператором протитанкового ракетного комплексу.
Вінниця провела в останню путь оборонця України Сергія Коржа.
Сергій став на захист України навесні 2024 року. Він мужньо виконував бойові завдання у складі 3-ї бригади оперативного призначення НГУ імені полковника Петра Болбочана «Спартан». Як вправний кулеметник, воїн тримав оборону на гарячому Донецькому напрямку. Життя Захисника обірвалося 1 листопада 2024 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу селища Неліпівка Бахмутського району. Оборонцю назавжди залишилося 43 роки.
До Жмеринки «на щиті» повернувся захисник Андрій Колосюк, який вважався безвісти зниклим.
Нещодавно підтвердилося, що військовослужбовець загинув 12 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Первомайське Покровського району Донецької області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим Захисником Андрієм Ковальовим.
Він став на захист України восени 2024 року. Служив старшим стрільцем-оператором у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади, виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Загинув 24 грудня 2024 року поблизу села Воздвиженка Покровського району Донецької області. Йому було 39 років.
Народився 12 грудня 1985 року у Вінниці.
На війні загинув захисник із Северинівської громади Григорій Березовський.
Солдат, кулеметник-розвідник 3-го розвідувального відділення розвідувального взводу 1-го аеромобільного батальйону загинув 15 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Писарівка Сумського району Сумської області. Захисникові було 34 роки.
Іллінецька громада попрощалася із захисником Олександром Регуцьким. Олександр народився 5 грудня 1987 року у місті Таллінн. У 1991 році родина Регуцьких переїхала до села Жорнище. Після навчання у Жорнищенській школі Олександр здобув професію газозварювальника в Немирівському професійно-технічному училищі. Відслужив строкову військову службу, працював за спеціальністю у різних містах України, а останнім часом жив і працював у Вінниці.
19 квітня 2025 року Олександр був призваний до лав ЗСУ. Служив гранатометником 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону 159-ої окремої механізованої бригади.
24 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Волохівка Харківської області життя воїна обірвалося.
Обірвалося життя мужнього Воїна Павла Булаха, жителя села Нова Прилука.
Він народився 12 березня 1976 року у місті Вінниці. До початку повномасштабної війни проходив службу в Національній гвардії України у місті Києві. 26 лютого 2026 року став на захист України, вступивши до лав ЗСУ. Служив кулеметником механізованого батальйону. Загинув 20 липня 2026 року.
Гайсинська громада втратила оборонця Володимира Толстікова, 11 грудня 1974 року народження.
Володимир служив у 153-й окремій механізованій бригаді. Його життя обірвалось 7 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Срібне Покровського району Донецької області. З того часу воїна вважали зниклим безвісти. Експертиза ДНК підтвердила загибель захисника.
Іллінецька громада зустріла «на щиті» Героя Едуарда Вейду.
Він народився 18 жовтня 1998 року в селі Красненьке. Після закінчення Красненьківської школи здобув професію електрогазозварювальника у професійно-технічному училищі міста Немирова. Пройшов строкову військову службу.
У січні 2024 року Едуард був мобілізований до лав ЗСУ. Служив номером обслуги станкового гранатомета 6-го гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 10-го окремого мотопіхотного батальйону.
18 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Желанне Друге Покровського району Донецької області Едуард Вейда зник безвісти.
Війна забрала життя майора Івана Ревацького, 1975 року народження, мешканця села Агрономічне.
Понад 12 років свого життя Іван Миколайович присвятив служінню Батьківщині, мужньо виконуючи військовий обов’язок та залишаючись вірним присязі.
У 2025 році разом із родиною переїхав до села Агрономічне, яке стало для нього новою домівкою.
21 липня 2026 року поблизу н.п. Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області, внаслідок удару російської керованої авіабомби (КАБ) життя захисника трагічно обірвалося.
Гайсинська громада повідомила, що під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Орішанка Богодухівського району Харківської області, в результаті атаки ворожих БПЛА, 21 липня 2026 року загинув гайсинчанин Вадим Безносенко, 20 квітня 1985 року народження.
Він служив старшим солдатом, старшим майстром відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення танкового батальйону військової частини А4718.
Підтвердилася загибель Руслана Бєляєва, 18 серпня 1980 року народження, жителя села Сиваківці Турбівської громади.
Солдат, кулеметник 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти загинув 9 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області.
«На щиті» повернувся Олексій Гордецький (Качур), 1985 року народження, житель м. Бар.
Він служив у лавах аеромобільного батальйону в/ч А0284, виконував обов’язки водія-електрика у відділенні безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування.
Загинув 21 липня 2026 року в бою біля населеного пункту Маломихайлівка на Дніпропетровщині.
Під час виконання бойового завдання у місті Херсон загинув матрос Михайло Пижук, 1978 року народження, житель села Комарівці.
Він став на захист Батьківщини в грудні 2022 року, служив водієм-електриком у першому зенітному ракетному відділенні роти вогневої підтримки другого батальйону морської піхоти в/ч А7053.
Життя воїна обірвалося 21 липня 2026 року.
Шаргородська громада провела в останню земну дорогу захисника Андрія Загнибороду, 14 грудня 1994 року народження, жителя м. Шаргород.
Андрій був стрільцем-снайпером, пройшов крізь пекло боїв за Бахмут, Соледар та Покровськ. Воїн неодноразово отримував важкі поранення і контузії.
Помер 18 липня 2026 року, перебуваючи на реабілітації.
Підтвердилась загибель військовослужбовця ЗСУ Олега Камінського, 27 квітня 1984 року народження, мешканця села Гонорівка.
Олег служив навідником 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти, старшим солдатом.
Воїн загинув 26 травня 2023 року в районі населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Козятин прощався із загиблим Героєм Олегом Зайцем.
Олег народився 21 листопада 1974 року в селі Козятин. По закінченні школи працював на залізниці, пізніше – на будівництві. А згодом почав займатися підприємницькою діяльністю.
Із 2015 року перебував у війську. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, знову долучився до війська, і вже 25 лютого 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив службу на молдовському кордоні а згодом був переведений на Сумщину.
Загинув інспектор прикордонної служби, 2 категорії – оператор відділення технічних засобів охорони державного кордону 16 прикордонної застави 4 прикордонної комендатури 5 прикордонного загону ДпсУ 12 липня 2026 року в районі населеного пункту Чуйківка Шосткинського району Сумської області.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця Дмитра Маркушевського, 28 жовтня 1981 року народження, жителя с.Корделівка.
Дмитро працював за кордоном, але згодом повернувся в Україну. У 2015 році добровільно пішов до військкомату. З початком повномасштабного вторгнення разом із братом знову став у перші ряди захисників. Наприкінці 2022 року в запеклих боях чоловік отримав важке поранення і контузію. Через проблеми зі здоров’ям його демобілізували. Проте воїн не зміг сидіти в тилу і знову повернувся на фронт.
У серпні 2024 року зв’язок із Дмитром припинився. Судово-медична експертиза підтвердила факт смерті Героя.
Козятинська громада попрощалася із Героєм Олегом Ходаком.
Олег народився 28 жовтня 1971 року в м. Козятин. Навчався у школі №1. Строкова служба. Працював машиністом локомотивів.
Чоловік був призваний 5 квітня 2023 року. Служив на Донеччині в районі Часового Яру. Старший стрілець – оператор 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини А4279 загинув 20 травня 2023 року поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області.
До села Мала Жмеринка «на щиті» повернувся захисник Анатолій Крисько.
Анатолій народився 10 квітня 1988 року. Навчався у школі-інтернаті, згодом – у Жмеринському вищому професійному училищі. Працював провідником пасажирських поїздів на залізниці.
У 2022 році став на захист Батьківщини. Служив стрільцем-снайпером десантно-штурмового батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади.
Воїн загинув 29 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Північне Бахмутського району Донецької області.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця В’ячеслава Паламарчука, 21 березня 1986 року народження, жителя села Бережани.
В’ячеслава мобілізували до лав Національної гвардії України у квітні 2024 року. Свій останній бій мужній воїн прийняв у вересні 2025 року на Покровському напрямку.
Від важкого поранення, яке отримав під час евакуації побратимів, відійшов у вічність відважний захисник України Олександр Сташок.
Олександр народився 19 лютого 1978 року у с.Писарівка. Працював у будівельній сфері. Через проблеми зі здоров’ям отримав відстрочку від служби, однак залишив мирну професію і став на захист рідної землі. Допомагав евакуйовувати поранених і загиблих із поля бою. Під час однієї з евакуації отримав важке поранення, несумісне із життям.
Підтвердилася загибель захисника Василя Якимишина, жителя села Бирлівка.
Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти за особливих обставин. За результатами проведеної ідентифікації встановлено, що солдат загинув 10 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Желанне Покровського району Донецької області, виконуючи військовий обов’язок.
Перестало битися серце молодшого сержанта Олега Славського, військовослужбовця Збройних сил України.
Олег народився 11 січня 1991 року. Дитинство та шкільні роки пройшли в селі Устя. Коли Україна потребувала своїх захисників, Олег став на її оборону.
26 червня 2026 року поблизу населеного пункту Комишуваха на Запорізькому напрямку він отримав важкі поранення внаслідок атаки ворожого дрона. Лікарі боролися за його життя, але 18 липня серце захисника зупинилося.
Загинув Олег Федченко, житель села Якушинці.
Народився Олег 12 червня 1987 року у багатодітній родині в Якушинцях. Потім проживав в селі Носиківці Шаргородського району. У цивільному житті працював будівельником. Був призваний до лав Збройних сил України 19 грудня 2022 року.
Ніс службу командиром гармати самохідної артилерійської бойової машини.
За самовіддану службу Олега Федченка було представлено до нагород, зокрема:
«Золотий хрест», відзнака Головнокомандувача Збройних сил України, за виявлену особисту мужність, успішне виконання бойових завдань.
Медаль «Хрест ракетних військ і артилерії» – відзнака Міністерства оборони України, якою нагороджують військових за бездоганну службу.
14 липня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі н.п.Гусинка Куп’янського району Харківської області головний сержант Олег Федченко отримав важке поранення внаслідок атаки ворожого дрону. Помер 19 липня 2026 року у медзакладі м. Вінниці.
Обірвалося життя захисника України Василя Плащеватого, жителя с. Тростянця.
Василь Леонідович проходив військову службу на посаді солдата військової частини А1890. Його серце зупинилося 22 липня 2026 року.
Йому назавжди залишиться 43 роки.
У місті Ладижин провели в останню путь молодшого сержанта ЗСУ Василя Гуркуна з села Гордіївка.
Він народився 21 жовтня 1968 року в селі Онопріївка Тальнівського району Черкаської області. Закінчив місцеву школу, після чого проходив строкову військову службу. Після армії вступив до Уманського сільськогосподарського університету на факультет плодоовочівництва. Пізніше із сім’єю переїхав до села Гордіївка. Тут Василь працював бригадиром садової бригади. У 2012 році він розпочав роботу стропальником на Ладижинській ТЕС, а з 2018 року працював слюсарем поливної підстанції.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Василь став на захист України. Служив кулеметником кулеметного відділення військової частини А7284.
Брав участь у запеклих боях за Лисичанськ та Сєвєродонецьк.
24 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Прогрес Донецької області Василь Гуркун загинув.
Брацлавська громада втратила захисника Максима Гречку, 30 травня 2006 року народження, жителя с.Зянківці.
Він служив оператором безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.
Максим під час виконання бойового завдання 15 червня 2026 року отримав поранення. Лікарі боролись за життя військовослужбовця у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону м.Львів. Проте 14 липня 2026 року життєва зірка Максима Гречки згасла.
Підтвердився факт загибелі Андрія Пастуха, 9 вересня 2001 року народження, із Тульчинської громади.
Старший солдат А.Пастух служив навідником 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону.
6 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новотроїцьке Покровського району Донецької області Андрій зник безвісти.
На превеликий жаль, факт загибелі підтвердився.
Жителі села Джулинка провели в останню земну дорогу старшого лейтенанта Сергія Трофімова.
Сергій народився 19 березня 1961 року в селі Надлак Кіровоградської області. Після закінчення Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту здобув фах інженера-будівельника та офіцерське звання лейтенанта інженерно-саперних військ. Працював за спеціальністю, проходив службу в правоохоронних органах.
Коли прийшла війна, Сергій став на захист Батьківщини. У 2015 році добровільно вступив до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання у районі проведення АТО на найгарячіших напрямках – під Маріуполем, у Павлополі, Гранітному, Мар’їнці та Станиці-Луганській.
19 липня 2026 року після важкої хвороби серце Сергія Петровича перестало битися.
Підтвердився факт загибелі Анатолія Нікуліци, 1 серпня 1973 року народження, жителя с. Торканівка.
Солдат Нікуліца Анатолій служив заступником командира бойової машини – навідником-оператором 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини.
Під час виконання бойового завдання 10 квітня 2023 року поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області захисник прийняв свій останній бій.
Жмеринка зустріла «на щиті» 55-річного Сергія Кошеля.
Сергій народився і виріс у селі Кам’яногірка, згодом проживав у Жмеринці. Працював водієм тролейбуса спочатку у Вінниці, а пізніше – у Києві.
У квітні 2024 року Сергій підписав контракт і став на захист України. Стрілець другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини А7336 із позивним «Дід».
Чоловік вважався безвісти зниклим. Лише зараз експертиза ДНК підтвердила, що воїн загинув 17 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новосадове Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області.
—
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять і слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.