Український аграрний сектор, зокрема сегмент вирощування салатів у закритому ґрунті, зіткнувся з критичними викликами. Поєднання енергетичної кризи, складної логістики та зниження купівельної спроможності населення змушує фермерів працювати на межі рентабельності або навіть у збиток, намагаючись зберегти свою присутність на ринку.
Енергетична криза як головний фактор собівартості
За словами генерального директора ТОВ «Галіція Ґрінрі» Сергія Ленчука, частка енергоносіїв у собівартості тепличних салатів сьогодні є катастрофічною. Якщо для сучасних комплексів витрати на енергію становлять 40–50%, то для застарілих об’єктів цей показник сягає 70%. Раніше сезонні коливання прибутковості, характерні для зимових місяців, вдавалося нівелювати за рахунок весняних продажів. Проте нинішня економічна ситуація позбавляє виробників такої можливості.
Технологічні ризики та конкуренція
Окрім фінансового тиску, галузь потерпає від нестабільного енергопостачання. Аварійні відключення світла негативно впливають на мікроклімат у теплицях, що призводить до хвороб рослин та суттєвого зниження врожайності. Виробництво салатів стає дедалі ризикованішим бізнесом, де кожен збій у системі живлення перетворюється на прямі фінансові втрати.
Серйозним викликом залишається і зовнішня конкуренція. Взимку вітчизняні господарства практично не вирощують популярний салат «Айсберг», тому внутрішній ринок заповнюється імпортом з Іспанії та Італії. Це створює додатковий ціновий тиск на українських аграріїв, які не можуть конкурувати з європейськими виробниками через вищі витрати на опалення та освітлення.
Культура споживання та перспективи
Експерти зазначають, що український ринок салатів має обмежений попит: лише близько 10% населення споживають цю продукцію регулярно. В асортименті домінує «Айсберг», тоді як у сусідній Польщі популярність масляного салату співставна з «Айсбергом». Низька диверсифікація споживання та залежність від імпорту в міжсезоння роблять вітчизняних фермерів вразливими до будь-яких економічних коливань.
Наразі підприємства змушені шукати зовнішні джерела фінансування, щоб утриматися на плаву. Подальша доля галузі залежатиме від стабілізації енергосистеми та здатності виробників оптимізувати витрати, адаптуючись до нових реалій воєнного часу.
Джерело: AgroTimes