4 липня у Музеї мистецтв відкрили меморіальну експозицію «Жив, щоб змінювати», присвячену пам’яті громадського діяча, журналіста, волонтера та військового Дмитра Сінченка, який загинув на фронті.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
В експозиції представили 13 предметів (12 особистих речей і книга), що розповідають про життя, роботу та громадську діяльність Дмитра Сінченка.
Серед них – дипломи, грамоти та відзнаки, збірка фронтових репортажів «Будні бійця на фронті», яку підготувала і видала команда видавництва “Кропивництво”. Також відвідувачі можуть побачити його особисті речі – ноутбук, протигаз, каску та бронежилет.
За словами наукової співробітниці музею Ірини Лягул, ідея створити меморіальну експозицію виникла ще після прощання із Дмитром. Із цією пропозицією працівники музею звернулися до його родини, а напередодні дня народження захисника брат Дмитра – Максим – повідомив, що вони готові до цього.
“Ідея створення цієї експозиції виникла ще коли ми провели Дмитра в останню путь – 14 березня 2024 року. Тоді ми звернулися з цією ідеєю до рідних і запропонували представити куточок пам’яті з його речами у нашому музеї.
І ось напередодні його дня народження Максим Сінченко зателефонував нам, спитав чи наша пропозиція в силі, і ми домовилися про виставку. Адже 4 липня Дмитру виповнилося б 40 років, ми маємо його пам’ятати, шанувати і берегти память про нього”.
Дружина Дмитра Сінченка Олена не змогла бути присутньою особисто, тому звернулася до гостей через відеозапис. Вона подякувала всім, хто прийшов вшанувати пам’ять чоловіка, а також розповіла про створення збірки «Будні бійця на фронті».
«Я всім дякую, що ви змогли прийти і віддати шану Дмитру, для нас це дуже багато значить… дуже важко підібрати слова. Всі, напевно, вже побачили книгу, і я хотіла б трохи про неї розповісти.
Мені здається, що це мало статися рано чи пізно. Сенс був тому, щоб люди прочитали цю книгу, щоб бачили життя на фронті від першого обличчя.
Я довго про це думала, думала хто зміг би втілити цей задум, і потім звернулася до Олени Сідорової та Інни Тільнової. Я їм дуже вдячна за допомогу та поради і за те, що взялися це зробити.
Також я вдячна редакції “Українського тижня”, яка погодилася надати матеріали для друку, тому що матеріали належать їм. Ця книга нарешті побачить. Вона не для комерційного продажу, ні в якому разі, я б не хотіла цього. Тому що пам’ять – це найголовніше.
Дмитро один з тих, про кого можна було сказати, що вони не народжені для війни, а для великих ідей, досягнень, думок та справ, але у цей важкий час він вирішив, що просто любити Україну на словах йому недостатньо. Любов до України треба показувати своїми вчинками і він це зробив, своє життя віддав за ту, яку любив найбільше», – зазначила Олена Сінченко.
Нагадаємо, збірка «Будні бійця на фронті» вийшла у видавництві «Кропивництво» з ініціативи родини Дмитра Сінченка та приурочена до його дня народження – 4 липня. До книги увійшли фронтові репортажі Дмитра з часів, коли він воївав у складі Української добровольчої армії з позивним «Перун».
Волонтерка Тетяна Сила згадала Дмитра як чесну, принципову та віддану Україні людину. Вона також поділилася спогадами про останні моменти спілкування із ним та розповіла, як після його загибелі організувала збір коштів на дрон із позивним «Перун».
“Всі ми знаємо Дмитра, це патріот, це людина чесності, порядності і слів замало, щоб описати його і його діяльність. За 12 років волонтерства я багато втратила дуже гарних хлопців – порядних, чесних, відважних. І коли дізналася, що Дмитро загинув, це був величезний удар для нашої волонтерської спільноти. У мене є відео, яке записали хлопці, коли я надіслала їм буржуйки, а вони сміялися і були раді, що їм буде тепло. Вони сиділи в бліндажах, я бачила їхні обличчя. Дивлюся ті кадри і маю відчуття, наче вони тільки сьогодні зі мною спілкувалися.
Перший збір, який ми організували після загибелі Дмитра, був на дрон, який ми назвали “Перун”. Зібрали 115 тисяч і відправили “Перуна” на фронт. Це була помста. Сьогодні – ми ще раз увіковічимо пам’ять Дмитра. Це була людина слова та дій”, – підкреслила волонтерка.
Під час відкриття експозиції рідні, друзі, колеги, побратими та знайомі Дмитра Сінченка ділилися спогадами про нього, розповідали історії із життя та згадували моменти спільної роботи. Також переглядали світлини різних періодів його життя – від громадської діяльності у Кропивнциькому до служби в лавах Збройних сил України.
Ким був Дмитро Сінченко
Дмитро Сінченко народився 4 липня 1986 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі №11 (нині – Ліцей «Муніципальний колегіум»). Закінчив кібернетико-технічний коледж. Згодом навчався у Центральноукраїнському національному технічному університеті, де отримав диплом магістра.
Із 2010 року очолював громадську організацію «Асоціація Політичних Наук». У 2022 році закінчив навчання у Києво-Могилянській академії та отримав диплом магістра.
Працював позаштатним кореспондентом провідних всеукраїнських видань: «День», «Українська правда», «Радіо Свобода» «Український тиждень». Вів блог на сайті «Перша електронна газета». Займався антикорупційними розслідуваннями, покращенням роботи органів місцевого самоврядування, імплементацією реформ на місцевому рівні, просуванням національних інтересів, декомунізацією та деколонізацією публічного простору.
За час активної громадської діяльності став співавтором десятка нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, сотень статей на гостру соціальну тематику та журналістських розслідувань. Під його керівництвом реалізували десятки проєктів для активної молоді, журналістів, депутатів місцевих рад, працівників органів місцевого самоврядування та медичних працівників.
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році Дмитро Сінченко добровільно став на захист Батьківщини, доєднався до лав Української добровольчої армії. Служив сержантом стрілецької роти. Мав позивний «Перун».
Солдат Дмитро Сінченко загинув 22 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання. У нього залишилися мама, тато, дружина, син та брат.
Відвідати меморіальну експозицію на честь Дмитра «Жив, щоб змінювати» можна у Музеї мистецтв за адресою: вул. Велика Перспективна, 60.
Катерина Антонюк для Першої електронної газети
Читайте також: Дмитро Сінченко: Перемога – це знищення російської федерації як держави
Залишити коментар: