Війна за законами Лицарства, а не Сокири: Поляки готові визнати засновника УПА Бульбу Боровця
Але не Бандеру? (АК)
В Україні дуже мало хто знає та розуміє всі колізії стосунків між поляками та українцями взагалі та на Західній Україні – в період між 1920 та 1945 р.р. – зокрема.
Мало хто усвідомлює, що ОУН, приміром, створювалося на Волині та Галичині саме з метою – вирвати Україну з під оруди Польщі.
Саме Польщі – у першу чергу.
Польщі, а не СРСР.
Юні гімназисти (небагатьох) українських приватних гімназій були тоді переважно – дітьми місцевих і здебільшого Російськомовних Православних священників, які на власні очі бачили та відчували на собі – принизливу та жорстоку політику так званої «пацифікації».
Політику насильницького ополячування та окатоличення українців.
Державну політику, одним із ключових елементів якої, був наприклад влаштований Польщею – ще за довго до Гітлера -з справжній Концтабір для українців, які не хотіли піддаватися – полонізації.
Концтабір «Береза Картузька», де українців, які боролися з терором польської влади, не лише тримали в нелюдських умовах та піддавали тортурам, але й просто – убивали.
Ще менше, певно, у нас знають, що основу ОУН саме на Волині (та Поліссі) складали так звані «Бульбівці», а на Галичині т.з. «Бандерівці».
Стосунки між ним – особливо під час уже німецької окупації – складалися досить непросто.
І це ми ще не зачепили «Мельниківців», які, напевно, були найбільш революційним крилом ОУН, членів якого найжорстокіше знищувала, наприклад, окупаційна влада Третього Рейху.
Саме «мельниківцями», зокрема, були Олег Ольжич та Олена Теліга – розстріляні фашистами у Києві.
Одним словом,
Описане вище лише частково відображає той, реально пекельний, період нашої історії.
Період, коли юні прекраснодушні гімназисти йшли в підпілля заради визволення України з-під оруди Польщі (що їм здавалося цілком посильною задачею), а були змушені – по факту – протистояти машині Гітлера, а потім ще й величезній армаді Сталіна.
При тому, що Бандера в той самий час «прохлаждався» у досить комфортних умовах концтабору Заксенгаузен, а «бандерівці» на Поліссі та Волині немилосердно убивали «бульбівців» під гаслами «необхідної єдності».
В чому, до речі, теж була певна своя логіка війни, але логіка переважно – кривава, садистична і жорстока.
Логіка та привела до лісів – під прапори «бандерівців» – уже геть нових людей, які не мали в собі того Революційного Романтизму українських гімназистів та поетів (з яких ОУН починалася), а являли собою радикально іншу субстанцію.
Достатньо темну і жорстоку.
ОДНАК,
Що б нам не розповідали зараз поляки, їхнє несприйняття УПА, зумовлене не якоюсь «страшною правдою про Бандеру», яку вони знають, а ми – ні.
Ми все добре знаємо.
Але, що б на ме говорили,
Правда у стосунках з поляками та в самій «Волинській трагедії» засадничо була і є – на нашому боці.На боці тих, кого Польща завжди намагалася завоювати та знівелювати.
Що ж до так званої «різанини», то Реальних масових поховань на Волині – усі польські експедиції – за понад тридцять останніх років не знайшли та НЕ ЗНАХОДЯТЬ.
Не знаходять, хоча й виїжджають постійно копати у місця нібито «найбільш масових убивств та поховань».
Реальна кількість ексгумованих тіл – жертв т.з. «Волинської різанини» – не перевищує 750 останків, значна частина з яких ще й, напевно, належать не полякам, а українцям.
Реальне число – знайдених «жертв» – фактично повністю руйнує МІФ про 120 000 убитих «бандерівцями» поляків на Волині.
Доводячи, що «Волинська різанина» величезних масштабів це просто – звичайна кабінетна вигадка Варшавських вчених-шовіністів.
Посутньо брехня.
Брехня, яку дезавуюють фактичні розкопки – самих же поляків.
Але тут раптом виникла цікава тема. Почитайте:
*АК -- авторська колонка
Радіо Трек: НОВИНИ