Військовим до 25 років відмовляють у 1 мільйоні через старі контракти, поранення і бойовий стаж: аргументи частин сипляться в судах

Мільйон гривень за службу перетворився на мільйон причин не платити. Урядовий експеримент із виплати одноразової винагороди військовослужбовцям віком до 25 років на практиці обернувся протистоянням із військовими частинами. У лютому 2025 року Кабмін ухвалив Постанову № 153, якою дав старт проєкту підвищення мотивації до проходження військової служби у ЗСУ, Нацгвардії та Держприкордонслужбі. Документ установив виплату солідної одноразової винагороди за службу в бойових умовах — до 1 000 000 гривень для осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які були прийняті чи призвані на службу у віці до 25 років.

Причини не платити знаходили найрізноманітніші: «не той» контракт, бо підписаний до 24 лютого 2022 року, «не та» участь в обороні, «не ті» бойові дії, або недостатній, на думку командування, пакет підтвердних документів. Там, де урядова постанова передбачила право на сотні тисяч або мільйон гривень, на місцях виросла ціла система відмов.

Але ця система почала сипатися в судах. До прикладу, лише у вересні і жовтні налічується серія рішень апеляційних адміністративних судів на користь військовослужбовців. Суди розбирають саме ті аргументи, якими частини місяцями обґрунтовували невиплату, — і в низці справ визнають їх незаконними.

Є ще одна деталь, яка робить цю практику особливо небезпечною для військових частин: постанови апеляції набирають законної сили одразу після ухвалення, а в справах незначної складності КАС України встановлює суттєві касаційні фільтри. Тобто для частини спорів апеляція фактично може стати фіналом.

Контракт, укладений до 24 лютого 2022 року

Найпопулярнішим приводом для відмови у виплаті 1 000 000 грн була маніпуляція датою первинного контракту. Військові частини запевняли, якщо юнак підписав контракт у 18–20 років до початку повномасштабного вторгнення, він не набуває права на винагороду, навіть якщо безперервно воював на передовій.

Справа № 160/9060/26

Старший сержант підписав свій перший контракт у віці 18 років ще у вересні 2018 року. У вересні 2021 року він уклав черговий річний контракт, який після початку вторгнення було продовжено до оголошення демобілізації. Військовий  провів безпосередньо в боях на передовій 1086 діб, захищаючи Бахмут, Часів Яр, Білогорівку та Сіверськ.

Військова частина відмовила у виплаті мільйона, зазначивши, що контракт розпочався до запровадження воєнного стану. Суд першої інстанції підтримав військових, проте Третій апеляційний суд повністю скасував відмовне рішення.

Суд виснував, що посилання на дату вступу 2018 року створює штучне, формальне обмеження, яке порушує принцип верховенства права та рівності громадян перед законом. Позивач зустрів повномасштабну агресію у віці до 25 років і продовжив службу в особливий період.

Постанова № 153 прив’язує виплату до тих, кого прийняли або призвали на військову службу під час воєнного стану. Але суд зауважив, що військовий, який став до лав ЗСУ ще до 24 лютого 2022 року, а потім у віці до 25 років воював і безпосередньо брав участь у бойових діях не має опинитися у гіршому становищі лише тому, що почав служити раніше.

Інакше кажучи, те, що військовий став на захист держави раніше, суд не дозволив перетворити на причину позбавити його мільйонної виплати.

Апеляційний суд зобов’язав військову частину нарахувати та виплатити захиснику 1 000 000 грн.

Справа № 460/4093/26

Нацгвардієць уклав контракт у березні 2021 року у 20-річному віці, а у квітні 2024 року контракт було продовжено. 3 серпня 2023 року під час штурмових дій воїн отримав тяжке вогнепальне поранення грудної клітини та правої легені. Частина відмовила у виплаті, посилаючись на те, що служба розпочалася до 24 лютого 2022. Восьмий апеляційний суд залишив у силі рішення про стягнення 1 000 000 грн.

Суд підкреслив, що Постанова № 153 не вимагає укладення контракту виключно вперше. Тлумачення норми лише щодо новобранців є неприпустимою дискримінацією бійців, які станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі та у подальшому уклали (переуклали) контракт на проходження військової служби.

Справа № 300/2815/26 (Восьмий апеляційний адмінсуд, постанова від 29.09.2026)

Старший солдат Держприкордонслужби уклав контракт у червні 2020 року у 19 років, а в лютому 2023 року уклав новий трирічний контракт. Він провів у боях за Бахмут 102 дні.

Командування наполягало, що це була «участь у заходах оборони», а не в бойових діях, і вказувало на довоєнний початок служби. Проте, у матеріалах справи були довідки військової частини про участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та його безпосередню участь у таких заходах на території Бахмута.

Колегія суддів визначила, що Постанова №153 не пов’язує право на винагороду ані з кількістю укладених військовослужбовцем контрактів, ані з часом укладення його першого контракту.

Суд підтвердив стягнення коштів: за відсутності 6 місяців боїв боєць має безумовне право на виплату винагороди пропорційно часу — по 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 діб (сумарно за 102 дні).

Справа № 320/38616/25

Солдат ЗСУ служив за контрактом із грудня 2020 року, а у квітні 2023 року уклав новий контракт про службу в лавах Національної гвардії України. Військова частина намагалася позбавити бійця виплати, трактуючи це як просте переміщення. Шостий апеляційний суд відхилив доводи частини, вказавши, що продовження служби або новий контракт під час війни гарантує виплату, а вузьке розуміння норми командуванням порушує статтю 24 Конституції України.

Строковики, які підписали контракт

Окремою категорією були військовослужбовці, які зустріли війну на строковій службі, а згодом підписали контракт. Частини місяцями запевняли, що строкова служба нівелює право на винагороду.

Урядова Постанова № 942 від 30 липня 2025 року прямо доповнила пункт 4 Постанови № 153 нормою про те, що винагорода виплачується бійцям, які уклали контракт під час воєнного стану з числа строковиків.

Справа № 560/3829/26

Молодший сержант НГУ проходив строкову службу з квітня 2021 по травень 2023 року, після чого підписав контракт. Він мав понад шість місяців участі в бойових діях. Проте, командування намагалося заперечити стаж боїв під час строкової служби. Довоєнна строкова служба не стала перешкодою для застосування Постанови №153.

Сама військова частина у відповіді на рапорт визнала, що Постанова №153 передбачає виплату і військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Спір виник не через сам статус колишнього строковика, а через тривалість його участі у бойових діях.

Суд нагадав: якщо безпосередня участь у бойових діях становила менше шести місяців, це не обнуляє право військовослужбовця — винагорода має виплачуватися пропорційно, із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів безпосередньої участі.

Справа № 420/35727/25

Боєць, який після строкової служби уклав контракт під час воєнного стану, 15 листопада 2024 року отримав травму, пов’язану із захистом Батьківщини. Після запровадження виплати за Постановою №153 він звернувся за 1 млн грн, однак військова частина відмовила.

Командування посилалося на відсутність підтверджень від попереднього місця служби, а в апеляції заявило, що колишній строковик нібито повинен мати щонайменше шість місяців безпосередньої участі у бойових діях.

Рішення про виплату 1 млн грн залишено в силі.

Постанова П’ятого ААС від 29 вересня 2026 року набрала законної сили в день ухвалення. Суд прямо зазначив, що касаційний перегляд суттєво обмежений: звернутися до Верховного Суду можна лише за однією з чотирьох виняткових підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Поранення та полон: дні на передовій більше не рахують

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 Постанови № 153, вимога щодо обов’язкових шести місяців на передовій не застосовується, якщо військовослужбовець зазнав захворювання, поранення, контузії або перебував у полоні під час захисту Батьківщини — у цьому разі винагорода виплачується в повному обсязі (1 000 000 грн).

Справа № 320/38616/25

Шостий апеляційний адмінсуд виснував, що отримання бійцем вогнепального осколкового поранення голови та акубаротравми під час мінометного обстрілу біля Табаївки на Харківщині виключає будь-яке вираховування днів на передовій — факт бойової травми дає право на всю суму виплати.

Справа № 460/4093/26

Восьмий апеляційний адмінсуд аналогічно постановив, що вибухова травма легені дає право на 1 млн грн. Постанова № 153 для таких випадків встановлює окрему гарантію: якщо військовослужбовець брав участь у бойових діях менше шести місяців через поранення, травму, контузію чи каліцтво, отримані під час захисту Батьківщини, винагорода виплачується не пропорційно, а в повному обсязі.

Фальшиві СЗЧ

Прикладом спроби командира уникнути розрахунку є постанова Другого апеляційного адмінсуду у справі № 520/4640/26.

Боєць, який підписав контракт у травні 2022 року у віці до 25 років, воював у Бахмуті та Липцях, а 09 липня 2025 отримав вогнепальний перелом лівої руки.

Військова частина відмовила у виплаті 1 млн грн, посилаючись на акт ревізії вищого командування, де попереджалося про переплату через начебто «притягнення позивача до кримінальної відповідальності за самовільне залишення частини (СЗЧ)»

Суд апеляційної інстанції витребував документи та з’ясував приголомшливі факти. Вироку суду не існує. Був лише витяг з ЄРДР за фактом несвоєчасного повернення зі звільнення та внутрішня догана командира, строк дії якої давно закінчився.

Суд підкреслив, що витяг з ЄРДР чи доповідна записка не є притягненням до кримінальної відповідальності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.