Військовий переплутав автобуси й пішов у СЗЧ майже на 11 місяців: що вирішив ВС
Самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану залишається однією з категорій кримінальних справ, які регулярно стають предметом судового розгляду. «Судово-юридична газета» вже неодноразово звертала увагу на практику судів у таких справах, зокрема на обставини, які військовослужбовці наводять як причини своєї відсутності, та підходи судів до оцінки таких доводів.
Однією з таких є права № 216/7928/24, яку переглядав Касаційний кримінальний суд. Військовослужбовець пояснював свою неявку на шикування тим, що переплутав автобуси. Саме це, за його версією, стало причиною запізнення. Однак подальші його дії вже важко пояснити лише запізненням: замість того щоб прибути до частини пізніше, чоловік поїхав додому й понад 11 місяців не повертався до військової служби.
Крім того, у суді чоловік заперечував законність своєї мобілізації, оскаржував затримання та висловлював претензії до призначеного йому адвоката. Верховний Суд, у свою чергу, не знайшов підстав для скасування вироку.
Переплутав автобуси, але до частини так і не повернувся
За даними справи, у жовтні 2023 року чоловік не з’явився на шикування під час перевірки особового складу о 10:00. Сам військовослужбовець пояснював, що запізнився через те, що переплутав автобуси. Однак після цього до військової частини він не повернувся. Як з’ясували суди, чоловік поїхав додому та залишався поза межами військової частини понад 11 місяців — до жовтня 2024 року. За цей час він не повідомляв командування про причини своєї відсутності та не вживав заходів для повернення на службу.
У результаті його дії кваліфікували за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України — самовільне залишення військової частини або місця служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Не погодившись із рішеннями судів, засуджений звернувся до Верховного Суду. У касаційній скарзі він оскаржував законність затримання, належність вручення повідомлення про підозру, відмову суду в заміні захисника, а також призначене покарання. Засуджений також продовжував наполягати, що його мобілізація була незаконною і він не набув статусу військовослужбовця.
Верховний Суд не став переглядати справу заново
Верховний суд нагадав, що відповідно до статті 433 КПК України касаційний суд перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також правову оцінку вже встановлених обставин. При цьому він не проводить нове дослідження доказів і не встановлює факти замість судів першої та апеляційної інстанцій.
У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій дослідили докази та надали їм належну оцінку. Підстав вважати висновок про винуватість необґрунтованим колегія суддів не встановила.
Також засуджений заперечував законність свого затримання.
Верховний Суд звернув увагу на те, що під час попереднього розгляду справи це питання ним не порушувалося. Крім того, протокол затримання від 20 жовтня 2024 року відповідав вимогам КПК України та був підписаний самим затриманим, його захисником і слідчим без зауважень.
Законність затримання та наявність ризику переховування вже перевіряв слідчий суддя. 22 жовтня 2024 року Кіровський районний суд Дніпропетровська обрав чоловіку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому сторона захисту не оскаржила відповідну ухвалу на стадії досудового розслідування.
Ще одна претензія стосувалася захисника. Чоловік вважав, що призначений йому адвокат із системи безоплатної правничої допомоги діяв недостатньо активно та не мав належного знання законодавства.
Проте Верховний Суд нагадав про особливість отримання безоплатної вторинної правничої допомоги. Людина, якій адвоката призначив відповідний центр, не має такого самого механізму вільного вибору та заміни захисника, як клієнт, який самостійно уклав із адвокатом договір. Якщо йдеться про адвоката, призначеного центром безоплатної правничої допомоги, питання його заміни вирішує відповідний центр.
Верховний Суд не знайшов підтвердження того, що засуджений взагалі звертався до центру із заявою про заміну адвоката.
У підсумку Касаційний кримінальний суд не знайшов істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону. Тому вирок Центрально-Міського районного суду Кривого Рогу від 7 квітня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року залишили без змін.
Отже, після більш ніж 11 місяців відсутності без повернення до військової частини та без повідомлення командування чоловік остаточно отримав 5 років позбавлення волі. Аргументи про незаконну мобілізацію, затримання та роботу призначеного адвоката не стали підставою для скасування вироку.
Раніше «Судово-юридична газета», аналізувала рішення у справі військовослужбовця, якого Богунський районний суд Житомира визнав винним у двох епізодах самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану. Чоловік двічі залишав місце служби без дозволу командування, а в суді повністю визнав свою вину та заявив про бажання продовжити військову службу. Втім за результатами розгляду справи суд визнав військовослужбовця винним у вчиненні кримінального правопорушення. Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що військовослужбовець двічі самовільно залишав місце служби без дозволу командування, маючи намір тимчасово ухилитися від її проходження. Водночас суд врахував його щире каяття, молодий вік, відсутність судимостей та бажання продовжити службу. З огляду на це суд призначив мінімальне покарання за ч. 5 ст. 407 КК України — 5 років позбавлення волі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
